Цікаві факти
Що ви знаєте про білок крім того, що це маленький пухнастий гризун?
Можемо Вам росповізти дещо цікаве.
Наприклад, що білки їдять не тільки гриби та горіхи. Також вони харчуються комахами, жабами і навідь невеличкими птахами, а ось арахіс організм білки не засвоює, тому годувати ним їх не варто.
Чи знали Ви, що білка садить більше дерев, ніж середньостатистична людина
протягом життя. Як таке може бути? Річ у тому, що білки ховають під землею
жолуді й горіхи, а потім забувають, де саме їх сховали.
Білка - чудовий плавець. Проте плаває вона тримаючи свого хвоста на поверхні води. Якщо хвіст намокне - білка може потонути.
Пропонуємо Вам прочитати невеличке оповідання про білочку.
Пропонуємо Вам прочитати невеличке оповідання про білочку.
***
Маленька білочка народилась наприкінці літа. Скоро мати навчила її лазити і стрибати.
- Допоможи нам робити запаси на зиму, тільки не ходи далі дуба, - сказала білчиха.
Ліс стояв різнокольоровий, барвистий. Жовте, червоне, руде листя заквітчувало дерева. "Хіба цікаво стрибати навколо дуба?" - подумала собі білочка і пострибала галявинками і пеньочками.
- Ой, яке грибне місце! - вигукнула вона, побачивши гриби на галявині.
- Сш-ш-ш, - раптом почула вона сичання. Бачить: повзе до неї гадюка. Білочка прожогом кинулась додому, але переплутала верхівки дерев... і заблукала. Внизу шмигнув сполоханий зайчик, прищуливши вуха.
- Зайчику, - гукнула вона. - Чи ти знаєшь, як пройти до старого дуба?
- Ні, не знаю.
- Я радив би тобі подбати про зимівлю, - зауважив хазяйновитий їжак. - Може, ти не знайдешь своїх, от і бідуватимешь, коли прийдуть морози.
Білочка знайшла дупло, принесла горіхів, шишок, сухих ягід.
А дні минали, і раптом згори почало щось падати біле, пухке і холодне.
- Сніг! Сніг! - зацвірінчали снігури.
Раптом білочка побачила під деревом білу вухасту мордочку зайчика.
- Добрий день, білочко! А я таки знайшов той старий дуб. Там твої батьки сумують за тобою.
- Я не пізнала тебе зразу, - сказала білочка, - ти був сірий, а теперь білий.
- То я навмисне став білим, - хитро посміхнувшись, відповів зайчик, - щоб бути не помітним на снігу. Ну, біжимо швидше!
А коло старого дуба білочку вже чекали і тато, і мама, і брати, і сестри, і всі білчині родичі.
Білочка-мандрівниця (Оксана Іваненко)
Маленька білочка народилась наприкінці літа. Скоро мати навчила її лазити і стрибати.
- Допоможи нам робити запаси на зиму, тільки не ходи далі дуба, - сказала білчиха.
Ліс стояв різнокольоровий, барвистий. Жовте, червоне, руде листя заквітчувало дерева. "Хіба цікаво стрибати навколо дуба?" - подумала собі білочка і пострибала галявинками і пеньочками.
- Ой, яке грибне місце! - вигукнула вона, побачивши гриби на галявині.
- Сш-ш-ш, - раптом почула вона сичання. Бачить: повзе до неї гадюка. Білочка прожогом кинулась додому, але переплутала верхівки дерев... і заблукала. Внизу шмигнув сполоханий зайчик, прищуливши вуха.
- Зайчику, - гукнула вона. - Чи ти знаєшь, як пройти до старого дуба?
- Ні, не знаю.
- Я радив би тобі подбати про зимівлю, - зауважив хазяйновитий їжак. - Може, ти не знайдешь своїх, от і бідуватимешь, коли прийдуть морози.
Білочка знайшла дупло, принесла горіхів, шишок, сухих ягід.
А дні минали, і раптом згори почало щось падати біле, пухке і холодне.
- Сніг! Сніг! - зацвірінчали снігури.
Раптом білочка побачила під деревом білу вухасту мордочку зайчика.
- Добрий день, білочко! А я таки знайшов той старий дуб. Там твої батьки сумують за тобою.
- Я не пізнала тебе зразу, - сказала білочка, - ти був сірий, а теперь білий.
- То я навмисне став білим, - хитро посміхнувшись, відповів зайчик, - щоб бути не помітним на снігу. Ну, біжимо швидше!
А коло старого дуба білочку вже чекали і тато, і мама, і брати, і сестри, і всі білчині родичі.
Немає коментарів:
Дописати коментар