Всеукраїнський день бібліотек

30 вересня — найчитальніший день року, адже у 1998 році Президент України підписав Указ, яким затвердив Всеукраїнський день бібліотек.

У цей день вітання з професійним святом приймають бібліотекарі — провідники у світ знань, казок, подорожей, фантастики, наукових відкриттів. Їм відомі секрети класифікації книг, складання бібліографічних довідників та каталогів.

Безсумнівно, зараз можна завантажити й купити практично будь-яку книгу, але! По-перше, усіх книг не купиш, а в бібліотеці їх можна взяти абсолютно безкоштовно. А по-друге, в бібліотеці є особлива, чарівна «книжкова» атмосфера, яка об’єднує однодумців. Пам’ятаєте ж, що «тиша повинна бути в бібліотеці» :)

До речі, Всеукраїнський день бібліотек — відмінний привід здути пил зі свого читального квитка й дізнатися, що з новинок з’явилося в фондах. Або сходити в бібліотеку з дитиною та взяти улюблену книгу з вашого дитинства. Ну або просто провести цей вечір за читанням. Адже читати не шкідливо, шкідливо не читати.

Цікаві факти з життя 

Івана Карпенка-Карого

29 вересня 2020 р. виповнюється 175 років від дня народження видатного драматурга, режисера, актора, одного з основоположників українського професійного театру Івана Карповича Карпенка-Карого. Саме він став творцем новітньої суспільної драми в нашій літературі на межі століть. Його драматургічна спадщина складається з 18 закінчених п’єс і трьох невеликих уривків, що залишилися в чернетках. Найвищого рівня він досяг у жанрі комедії. Саме сатирична комедія стала творчою стихією митця.

Наведемо декілька цікавих фактів з життя відомого драматурга:

Його справжнє ім'я  -  Іван Карпович Тобілевич, псевдонім «Карпенко-Карий»  поєднує в собі ім'я батька та улюбленого літературного персонажа Гната Карого - героя п'єси Т. Шевченка «Назар Стодоля».

У 14 років Івана Тобілевича батьки забрали з гімназії і віддали працювати до канцелярії в Єлисаветграді. Атмосфера чиновництва (карти, горілка, хабарі) так гнітюче подіяла на хлопця, що той незабаром втік додому, пройшовши пішки 50 верст.

Служачи секретарем поліції в Єлисаветграді,  Карпенко-Карий був єдиним, хто рівно і приязно ставився до всіх людей, незалежно від стану і не брав хабарів. Перед його очима проходив ряд арештантів, серед яких було чимало людей, чиї долі занапастило важке життя. Пізніше вони стали героями його п'єс.

Влада вважала Тобілевича особою неблагонадійною. 4 жовтня 1883 р. за наказом міністра внутрішніх справ його було звільнено з посади секретаря єлисаветградської міської поліції. Пізніше Іван Франко влучно скаже з цього приводу, що царський уряд втратив тоді поліційного пристава  Тобілевича, а Україна придбала драматурга  Карпенка-Карого.

Як письменник,  Карпенко-Карий дебютував у 1883р., коли в першому номері журналу «Рада» була надрукована його повість «Новобранець». Проте надалі митець спеціалізувався в драматургії.

Ні родинне життя, ні громадські справи, ні обов’язки служби ніколи не одривали серця й уваги Карпенка-Карого від театру. Український театр був його другою рідною хатою, бажаним місцем відпочинку та радості. «Сцена – мій кумир, театр – священний храм для мене», - так говорив драматург.

Все життя драматург товаришував з Марком Кропивницьким. Вони разом були на чиновницькій службі, пізніше разом організували драматичний гурток і створили театр корифеїв. Кропивницький  учив Тобілевича грати на скрипці. Коли у 1883р. до Єлисаветграда прибула трупа М. Старицького, вони почали активно співпрацювати на сцені: Карпенко-Карий грав у п'єсах Кропивницького, а той - у п'єсах Тобілевича.

Іван Карпович, як і вся сім'я Тобілевичів, дуже любив Шевченка. Коли з ініціативи Марка Кропивницького було організовано аматорський гурток, однією з перших вистав була п'єса Шевченка «Назар Стодоля», де Іван Тобілевич грав Назара, його дружина  Софія Тобілевич - Галю. На честь  великого поета своїм дітям він дав імена героїв п'єси - Назар і Галя, а другу дочку назвав Ориною - іменем героїні з поеми «Невольник».

Карпенко-Карий сідав писати п'єсу, тільки повністю «виносивши» її в голові. Але коли вже сідав (здебільшого вночі), то писав «запоєм», не помічаючи нічого навколо.

Смертельна хвороба передчасно звела Івана Тобілевича в могилу. Помер він 15 вересня 1907 р. в Берліні, згодом тіло великого драматурга  було перевезено до України та поховано на кладовищі поблизу рідного хутора на Кіровоградщині.

Драматург залишив нам твори, що продовжують жити і після смерті автора. З них наступні покоління складають уявлення про письменника, його думки,  силу таланту, визначають його місце в розвитку культури нашого народу. Творчість Івана Карповича Карпенка-Карого підсумувала  майже 100-річний розвиток української драматургії, піднявши її на новий рівень.

 Василь Сухомлинський 

(1918-1970)

28 вересня 1918 року народився Василь Сухомлинський – український педагог, публіцист, письменник, поет. 

Він є автором 48 монографій, понад 600 статей, 1500 оповідань і казок для дітей. 

Твори В. Сухомлинського видані 53-а мовами світу, загальним тиражем майже 15 млн примірників. Книга «Серце віддаю дітям» перекладена на 30 мов світу і витримала 54 видання. У період з 1945 по 1970 роки надруковано 463 статті; у 1971—1986 рр. — 105 статей.

Його книги присвячені головним чином вихованню і навчанню молоді, педагогізації батьків, методиці викладання мови і літератури в середніх школах тощо. Пропагуючи в засаді виховання колективізму в учнів, Сухомлинський рішуче відкидав принцип виховання індивідуума через колектив як засаду, «яка може завдати духової травми вихованцеві». Віддаючи належне трудовому вихованню в школі, виступав проти ранньої спеціалізації (з 15 років життя), передбаченої «Законом про зміцнення зв’язку школи з життям».

Василь Сухомлинський був переконаний, що всебічний розвиток особистості можливий лише там, де два вихователя — школа й сім’я — діють одностайно, поділяють одні й ті ж переконання, виходячи з тих самих принципів. При цьому не допускається розходження ні в меті, ні в суті, ні в засобах виховання.

Пропонуємо ознайомитися з 10 “не можна”, які письменник залишив усім, хто хоче прожити гідне життя.

1. Не можна ледарювати, коли всі працюють; ганебно байдикувати, розважатися, коли – ти добре знаєш про це – старші покоління працюють і не можуть дозволити собі відпочинку.

2. Не можна сміятися над старістю і старими людьми – це величезне блюзнірство; про старість треба говорити тільки з повагою; у світі є три речі, з яких ніколи не можна сміятися, – патріотизм, справжня любов до жінки і старість.

3. Не можна заходити в суперечку з шанованими і дорослими людьми, особливо з старшими; не гідно людської мудрості й розсудливості поспішно висловлювати сумнів щодо істинності того, що радять старші; якщо в тебе просяться на язик якісь сумніви, придерж їх у голові, подумай, розміркуй, а потім спитай у старшого ще раз – спитай так, щоб не образити.

4. Не можна виявляти незадоволення тим, що в тебе немає якоїсь речі… У товариша твого є, а про тебе батьки не подбали: від своїх батьків ти не маєш права вимагати нічого.

5. Не можна допускати, щоб мати давала тобі те, чого вона не бере собі, – кращий шматочок на столі, смачнішу цукерку, кращий одяг. Умій відмовитися від подарунка, якщо ти знаєш, що в цій речі мати відмовила собі; думка про право на якусь свою винятковість – це отрута твоєї душі; велике щастя відчувати нетерпимість до цієї отрути.

6. Не можна робити того, що осуджують старші, – ні на очах у них, ні десь на стороні; кожний свій вчинок розглядай з погляду старших: що подумають вони; особливо неприпустимі настирливість, намагання без потреби нагадувати про себе, виставляти напоказ свої домагання: мати і батько ніколи не забувають про тебе; якщо ти не на очах у них, вони думають про тебе більше, ніж тоді, коли ти крутишся поруч; пам’ятай, що в матері і батька є свій духовний світ, вони іноді хочуть залишитися наодинці з собою.

7. Не можна залишати старшу рідну людину одинокою, особливо матір, якщо в неї немає нікого, крім тебе; в радісні свята ніколи не залишай її саму; ти сам – твоє слово, твоя усмішка, твоя присутність – єдина її радість; чим ближчий кінець людського життя, тим гостріше переживає людина горе своєї самотності; залишати одиноким дідуся, старого батька, навіть і тоді, коли ти сам уже став старим, – нелюдяне, дико; пам’ятай, що в житті людини настає такий період, коли ніякої іншої радості, крім радості людського спілкування, в неї вже не може бути.

8. Не можна збиратися в дорогу, не спитавши дозволу і поради в старших, особливо в діда, не попрощавшися з ними, не дочекавшися від них побажання щасливої дороги і не побажавши їм щасливо залишатися.

9. Не можна сідати до столу, не запросивши старшого; тільки моральний, невіглас уподібнюється тварині, що вгамовує свою жадобу сама і боїться, щоб її родич, присутній при цьому, не урвав шматка собі; людська трапеза – це не вгамовування голоду, не фізіологічний акт у ланцюгу обміну речовин; люди придумали стіл не тільки для того, щоб ставити під нього ноги, а на стіл спиратися; за столом відбувається цікаве духовне спілкування людей; якщо ти запросив старшого розділити з тобою трапезу, ти зробив йому велику приємність.

10. Не можна сидіти, коли поруч стоїть доросла, особливо літня людина, тим більше жінка; не чекай, поки з тобою привітається старший, ти повинен першим привітати його, зустрівшись, а прощаючись, побажати доброго здоров’я; у цих правилах етикету закладено глибоку внутрішню суть – повагу до людської гідності; не вміючи поважати її, ти уподібнюєшся невігласу, який плює у прекрасні хвилі моря; море величезне у своїй величі і красі, і цим ти його не зневажиш, не принизиш, а тільки зганьбиш себе.

Свято День вихователя і дошкільного працівника

Професійне свято відоме не тільки серед працівників дитячих садків, а й батьків маленьких дітей, адже з’являється можливість подякувати вихователям і помічникам вихователів за їх працю, терпіння і мудрість.

Значимість цієї професії складно переоцінити, оскільки в дошкільному закладі дитина набуває перші знання і вміння, проходить адаптацію в соціальному суспільстві, набуває навиків, від яких залежить його подальший розвиток і успіх.

Це один з небагатьох професійних свят, що мають фіксовану дату. Пов’язано це з тим, що приурочена вона до важливого історичного події — відкриття першого дитсадка на території сучасної Росії. Сталося це 27 вересня 1863 року за ініціативою Софії Люгібель, дружини відомого професора.

Свято внесений до числа офіційних, але не є вихідним. Винятком бувають випадки, коли він випадає в суботу або неділю. У 2020 році 27 вересня — цієї неділі, тому вихователі зможуть відзначити свято вдома.

Оскільки офіційно свято називається Днем працівників дошкільної освіти, поздоровляти слід не тільки вихователів, а й інших людей, трудящих в дитячих садках. До них відносяться:

помічники вихователів;

психологи;

педагоги з музики;

хореографи;

співробітники служби охорони;

кухарі та інші працівники кухні;

прибиральниці та ін.

Всі представники перелічених професій беруть участь у вихованні дошкільнят або створенні комфортних і безпечних умов для їх перебування в навчальному закладі.

Це професійне свято вважається молодим, оскільки вперше його відзначили в 2004 році. Ініціаторами виступили видавці журналів для дошкільних освітніх установ.

Головна мета — привернути увагу громадськості до дитинства молодшого покоління і нелегкої праці тих, хто займається вихованням дітей, поки батьки на роботі. Ідею підтримали творці освітніх програм, педагоги і більшість батьків. Появі Дню працівників дошкільної освіти передувало святкування 140-річчя від дня появи першого дитячого садка, яке відзначалося 27 вересня 2003 року.

А Ви привітали своїх вихователів? 😉

 Всесвітній день моря 

Всесвітній день моря (World Maritime Day) - один з міжнародних свят в системі Організації Об'єднаних Націй. Цей день відзначається з 1978 року за рішенням 10 сесії Асамблеї Міжурядової морської консультативної організації (International Maritime Organization, IMO). До 1980 року він відзначався 17 березня, а потім його дату вирішено було перенести на один з днів останнього повного тижня вересня.

Мета Всесвітнього дня моря - привернути увагу міжнародної громадськості до того, який непоправний збиток морям і океанам наносять перелов риби, забруднення водоймищ і глобальне потепління. Найбільш важливі завдання - підвищення екологічної безпеки морських перевезень, запобігання забрудненню морського середовища, зокрема нафтою, збереження біоресурсів і боротьба з браконьєрством.

За даними ООН, за останні 100 років такі види риб, як тунець, тріска, марлин були виловлені на 90%. Близько 21 мільйона барелів нафти щорічно виливається в моря і океани.

Синтетичні відходи, що скидаються в крупні водоймища, є причиною загибелі мільйона морських птахів і 100 000 морських ссавців в рік. Через глобальне потепління за останні 100 років рівень води в крупних водоймищах планети піднявся на 10-25 сантиметрів.

А перевезення вантажів морським транспортом, як найбільш ефективним і рентабельним способом міжнародних перевезень товарів, також порушують екосистеми морів і океанів. Адже 80% глобальної торгівлі здійснюється за допомогою морського транспорту.

Тому проведення Всесвітнього дня моря, який щороку присвячений певній актуальній екологічній темі, супроводжується різними природоохоронними заходами, екологічними акціями і мітингами в різних країнах світу.

Бережіть моря!

Книга-ювіляр "Пригоди Піноккіо. Історія дере’яної ляльки"

140 років тому сталася чудова подія! Вперше окремим виданням вийшла казка флорентійського письменника Карло Коллоді «Пригоди Піноккіо. Історія дерев’яної ляльки». З того часу дерев’яний хлопчик став бешкетним другом багатьох дітей і саме він надихає нас на перші пригоди та пустощі.

Одна з найдобріших і повчальних казок "Пінокіо", написана Карлом Коллоді, завоювала любов дітей і дорослих своєю щирістю, навчила добру і чесності, допомогла багатьом подолати власні страхи і розповіла про те, що найзаповітніші мрії збуваються.

"Піноккіо" - в перекладі з тосканського діалекту "кедровий горішок" - прославив не тільки письменника, а й містечко Коллоді, де дерев'яному чоловічкові навіть встановлено пам'ятник.

"Пригоди Піноккіо" складаються з 36 глав, назви яких коротко описують зміст подальших події. Спочатку казка була коротшою і закінчувалася на 15 главі, в кінці якої Піноккіо (дерев'яна лялька-маріонетка) був повішений грабіжниками на дубі.

Читачі були незадоволені подібною кінцівкою, тому Коллоді довелося взятися за продовження: окремі глави він публікував в "Дитячій газеті" протягом ще декількох років, а підсумковий варіант був закінчений у 1883 році - тоді ж вийшло перше видання "Піноккіо".

Книга "Пригоди Піноккіо: історія дерев'яної ляльки" (Le avventure di Pinocchio: storia di un burattino) переведена приблизно на 87 мов.

Казку "Піноккіо" безліч разів екранізували і створювали ілюстрації до нових книг. Серед найвідоміших ілюстраторів Піноккіо були Роберто Інноченті і Лібікі Марайа. Однією з найбільш яскравих інтерпретацій можна вважати роботи студії Волта Діснея.

Головною особливістю персонажа Піноккіо стала його брехня, під час якої кожен раз збільшувався його дерев'яний ніс.

Крилаті фрази з казки "Піноккіо":

• Послухай! Совість - це внутрішній голос, якого люди не слухають. Ось звідси у людей всі проблеми!
• Я сміюся над дурнями, які вірять у всяку нісенітницю і даються в обман спритникам.
• Можуть статися найчарівніші, фантастичні речі, і всі вони починаються з бажання.
• Ми, діти, всі такі! Ми більше боїмося ліків, ніж хвороби.
• Брехня буває двох видів: у однієї брехні короткі ноги, в іншої довгий ніс.

Читати тут

 День осіннього рівнодення 

22 вересня - день осіннього рівнодення. Про те, що він означає та як впливає на життя людей, читайте на УНІАН.

Осіннє рівнодення - один із двох днів у році, коли день дорівнює ночі. Цей день, незалежно від погоди та інших факторів - початок астрономічної осені.

Осіннє рівнодення в  Україні настане 22 вересня. Потім день буде ставати коротшим аж до дня зимового сонцестояння, яке цього року припадає 21 грудня.

Що потрібно зробити в цей день:

Згідно з повір'ям, у цей день відкриваються "небесні ворота", тому якнайкраще підходить для різного роду прохань і молитов. Нерелігійним людям можна сміливо будувати плани — вони обов'язково збудуться.

За словами астрологів, бажано в цей день позбутися від усього, що заважає рухатися вперед — від непотрібних людей, стосунків і тим більше речей. Тому постарайтеся в день осіннього рівнодення зробити генеральне прибирання вдома, викинувши купу непотрібного.

Вважається, що енергія рівнодення допомагає самотнім людям знаходити пару, однак для цього варто провести певні ритуали. З найпростіших - покласти другу подушку на ліжко або поставити другу зубну щітку у ванній.

Також за допомогою ритуалів можна залучити багатство. З давніх часів день осіннього рівнодення асоціюється з достатком, бо в цей час весь урожай вже зібрано і запаси продуктів на зиму повні. Згідно з прикметами, для залучення достатку варто приготувати що-небудь з продуктами нового врожаю, для посилення ефекту страва має бути круглою, наприклад, пиріг з яблуками або запечений гарбуз.

Крім того, можна тричі перерахувати наявні гроші й написати на папері суму, яку хотіли б бачити в гаманці.

Народні прикмети у день осіннього рівнодення:

У день осіннього рівнодення починається друга половина бабиного літа і, за народними прикметами, яка погода буде в цей день, такою буде й осінь.

У цей період стежили за врожаєм горобини – якщо він багатий, то осінь буде дощовою, а зима – холодною.

Якщо на горобині і березі з'явилося жовте листя, то зима почнеться з ранніх заморозків і буде холодною.

Багатий урожай жолудів обіцяє багато снігу на Різдво.

Тепла і суха погода в цей день обіцяє м'яку зиму.

Якщо в день осіннього рівнодення відлітають журавлі та інші птахи – чекайте суворої зими.

Якщо у вересні спостерігаються грози, то осінь буде теплою.

21 вересня - 

Міжнародний день миру

З 1981 року 21 вересня в усьому світі за ініціативи Генеральної Асамблеї ООН відзначається як день всесвітньої відмови від насильства та вогню.

До 2001 року цей день відзначали кожен третій вівторок вересня, у день відкриття чергової сесії ООН. Проте, у резолюції від 7 вересня 2001 року Генеральна Асамблея ООН прийняла постанову, за якою з 2002 року святкування «Міжнародного дня миру» має проходити кожен рік в одну і ту ж дату – 21 вересня. В Україні День миру встановлений Указом Президента від 05 лютого 2002.

Свято – День миру широко відзначається у світі. Щорічно 21 вересня в ООН проводяться святкові заходи, які традиційно включають в себе Ходу миру, а також звернення Генсекретаря ООН. Невід’ємною частиною урочистостей є відлуння «Дзвону миру» та хвилина мовчання в пам’ять про тих, хто загинув у військових конфліктах. Дзвін був відлитий з монет, які зібрали діти з 60 країн світу, на ньому є напис: «Нехай буде мир в усьому світі»

Залишається додати, що до п’ятірки найбільш миролюбних держав планети увійшли- Ісландія, Нова Зеландія, Португалію, Австрія та Данія.

Як вести читацький щоденник?

У читацький щоденник потрібно записувати інформацію про прочитану книжку за зразком.

1. Автор.

2. Заголовок твору.

3. Головні герої. Хто з них найбільше сподобався? Чому?

4. Найцікавіша подія.

Скористайтеся також нашими порадами «Як читати книжку».

1. Читайте уважно, вдумливо, тоді краще зрозумієте книжку.

2. Якщо зустрінеться незрозуміле слово, запитайте що воно означає або скористайтеся тлумачним словником.

3. На глобусі або на карті можна знайти міста, моря, гори, про які розповідається в книжці.

4. Коли прочитаєте книжку, подумайте, що в ній  найбільше сподобалося, з чим погоджуєтесь, а з чим, можливо, – ні.

5. Спробуйте самі намалювати ілюстрації до прочитаної книжки.

6. Обговоріть прочитане з батьками, друзями, або вчителями у школі.

Якщо дотримуватися наведених правил читання, то прочитана книжка запам’ятається надовго, а її читання принесе найбільше користі.

А ви ведете свій читацький щоденник?

 Михайло Коцюбинський 

(1864-1913)

З творчістю Михайла Коцюбинського більшість із нас знайомиться ще в шкільні часи, вивчаючи новелу «Intermezzo» й повість «Тіні забутих предків». Та постать цього діяча — надзвичайно цікава, тож заслуговує на більш детальне вивчення. Коцюбинський — це не лише письменник, а і драматург, громадський діяч, голова чернігівської «Просвіти». Друзі згадували його як надзвичайно ерудовану людину, цікавого співрозмовника та… справжнісінького мрійника! Тож давайте й ми дізнаємося найцікавіше з біографії діяча.

Михайло Коцюбинський: коротка біографічна довідка

Майбутній письменник народився у Вінниці, 17 вересня 1864 року. Родина Коцюбинських — середньостатистична на ті часи. Батько Михайла був дрібним службовцем, та людиною з неспокійною та запальною вдачею. Мати займалася вихованням Михайла, була надзвичайно уважною до нього.

Навчався Михайло Коцюбинський у Шаргородському духовному училищі. Уже тоді, майбутній письменник цікавиться українською літературою, зокрема творами Тараса Шевченка та Марко Вовчок. Уже після завершення навчання, Михайло видає свої перші твори, які критики сприймають не надто схвально.

Пізніше, Коцюбинський працював на посаді домашнього вчителя, та паралельно займався літературною діяльністю. В 1890-х роках, письменник приєднується до Братства тарасівців, підтримуючи ліберально-просвітницькі ідеї. Це і стало початком активної громадської діяльності Михайла. Також важливо зауважити, що Коцюбинський мав досвід і в журналістиці: тривалий час працював у газеті «Волинь».

Коцюбинський побував у багатьох екзотичних місцях — у Криму, Бессарабії, на Гуцульщині та в Італії, його листи переповнені враженнями від природи цих країв. Коцюбинський вражав своїх сучасників знанням природничих наук. Він проникав у таємниці природи через наукову літературу і власні спостереження. Це допомагало йому глибше, по-філософськи сприймати навколишній світ, краще збагнути і точніше відтворити життя людини в органічному зв'язку з усім світом. Природа і людина зливаються у нього в одне ціле, стоять в одному поетично-філософському ряду.

Мовна практика Коцюбинського — один з яскравих прикладів широкого підходу до розвитку літературної мови. Не заперечуючи ваги різних стилів української літературної мови, слів-новотворів, оригінальних виразів, конструкцій, він головним джерелом збагачення мови літератури вважав загальнонародну розмову.

Творчість Коцюбинського служить художнім прикладом уже не одному поколінню українських письменників.

Маловідомий Коцюбинський: найцікавіше

● Письменник не без комічності згадував, що до письменницької діяльності його спонукало перше кохання. Навчаючись у гімназії, 12-річний Михайло закохався в старшу за себе дівчину (їй тоді було 16). Щоби здатися своїй обраниці «великою людиною», Коцюбинський завзято вивчає українських класиків. А згодом — і сам вирішує стати прозаїком.

● Через активну громадянську позицію та пропагування самостійницьких ідей, Коцюбинського взяла на облік Подільська жандармерія. Кілька місяців у будинку письменника тривали обшуки, а таємне стеження за Михайлом велось майже безупинно.

● Відомі критики не схвально оцінили перший твір Коцюбинського, «Андрій Соловійко, або Вченіє світ, а невченіє тьма». Дехто навіть радив письменнику облишити літературну кар’єру.

● За характером, Михайло Коцюбинський був надзвичайно педантичним та акуратним у всьому. Ще за часів навчання в гімназії, він не міг дозволити собі вийти з дому в нечищених черевиках чи брудному одязі.

● Михайло надзвичайно цікавився звичаями і традиціями Гуцульщини. Саме під час однієї з подорожей на Галичину він створює твір «Тіні забутих предків».

● Михайло знав 9 мов — українську, французьку, польську, російську, італійську, румунську, татарську, циганську, турецьку.

Тактовний, строгий, комунікабельний

Саме таким запам’ятався Михайло своїм дітям, учням та сучасникам. Особистість Коцюбинського — багатогранна, цікава. Та краще зрозуміти постать письменника можна лише ознайомившись із його творами: у них чітко відображається індивідуальне бачення світу, сприйняття багатьох речей.

Тіні забутих предків

Intermezzo

Осінній ребус

1. 

2.

3.

4.

 5.

 Історія написання повісті “Гобсек”

Над повістю «Гобсек» Бальзак працював порівняно довго і особливо ретельно. Письменник наполегливо прагнув досягти в ній художньої досконалості, переконливо і достовірно передати в образі лихваря сутність сучасної йому епохи. Про це свідчать три редакції повісті, здійснені письменником протягом 18 років, і ті зміни, які він постійно вносив в кожну нову редакцію.

Першому варіанту повісті передував нарис «Лихвар». Цей нарис згодом і став першою главою повісті, що вийшла в 1830 р під назвою «Небезпеки безпутності». Під цією назвою повість була включена письменником у цикл «Етюди вдач» – першу частину «Людської комедії».

У 1835 р з’являється новий варіант повісті, але вже під назвою «Папаша Гобсек». Як вважають дослідники творчості письменника, ця назва була дана повісті за аналогією з романом «Батько Горіо». У нових історичних умовах, в обстановці запеклої боротьби за збагачення письменник переносить центр уваги читачів з аристократії на нових господарів життя. На перший план виступає лихвар Гобсек. Друга редакція повісті закінчувалася описом страшної комори вмираючого лихваря, а графиня де Ресто постає перед читачами в якості дочки батька Горіо. Таким чином, два твори виявилися пов’язаними як «різні варіанти однієї і тієї ж теми про владу золота і його жертви». Безжалісному Гобсеку і спраглим до розкоші аристократам Бальзак протиставляє стряпчого Дервиля і швачку Мальво, працьовитих і чесних молодих людей, вихідців з простого народу.

У 1848  Бальзак знову повертається до повісті. Він знову змінює її назву, відкидаючи слово «папаша», що додає образу головного героя добродушний відтінок. Тепер повість називається коротко: «Гобсек». У цьому остаточному варіанті з’являється розповідь про минуле лихваря і про те, як він заробив свій капітал.

В основу повісті «Гобсек» були покладені життєві спостереження письменника, тому дослідники творчості Бальзака вважають, що окремі її елементи носять автобіографічний характер. Наприклад, Мервіль, в конторі якого, будучи студентом, працював Бальзак, послужив прототипом для героя повісті «Гобсек» – нотаріуса Дервиля.

Ще один з фактів - повість "Гобсек" святкує 190 років першого видання.

Читати українською мовою

Чи ви знаєте що сьогодні за день? 

14 вересня - Семенів день або початок церковного новоліття, просто кажучи - нового року. Колись наші пращури відзначали новий рік навесні, але прийняття християнства змусило порушити традицію - перенести початок нового року на осінь, як то було у Візантії. 

До цього дня необхідно було обов`язково прибрати всі ярі, оскільки в іншому випадку посіви могли загинути через велику кількість опадів і сильних вітрів. Хліб після Семена вже не сіяли. Також рекомендувалося закінчити всі справи і провести всі угоди саме до 14 вересня, оскільки після цього терміну всі підприємства будуть невдалими. 

Хлопчиків, яким виповнилося 4 роки в цьому році, садили на коней і катали на них - так відзначали їх вступ у доросле життя. 

Мисливці притравлювали зайців 14 вересня, і вважалося, що полювання в цей день буде дуже вдалим.

Народні прикмети на 14 вересня:

• На Семена ясно - осінь буде погожою і теплою
• На Семенів день вітер із півдня - буде зима тепла
• Якщо гуси відлітають на Семена - чекай ранньої зими
• На Семена багато павутини - осінь буде довга та ясна
• День на Семена був з болотом - осінь буде дощова, ясна - осінь буде з доброю погодою.

Святкування Дня міста Дніпро (Дніпропетровська до травня 2016) проводиться з 70-х років 20 століття. У 2001 році був прийнятий Статут міста, яким затверджена офіційна дата проведення цього Дня - другу неділю вересня. У цей день проводяться різні святкові заходи по всьому місту. Програма включає досить різноманітні і завжди захоплюючі події, не менше, а навіть більше яскраві, ніж на День металурга.

Офіційно місто було засноване під час візиту Катерини Другої, яка заклала перший камінь у будівництво Преображенського собору 9 травня 1787 року.

У 1796 році Катеринослав за указом нового імператора Павла був перейменований в Новоросійськ.

У 1802 імператор Олександр I повернув місту стару назву - Катеринослав.

У 1918-1919 роках носив офіційну назву Січеслав. У липні тисяча дев'ятсот двадцять-шість перейменований в Дніпропетровськ - за рахунок розташування на річці Дніпро.

У травні 2016р. на виконання закону про декомунізацію, місто змінило назву на Дніпро.

Декілька фактів про місто Дніпро

• Найперша побудована будівля в Дніпрі це "Потьомкінський палац" 1790 року, зараз "Палац студентів".
• У Дніпрі найбільша Набережна в Європі - 23 км.
• У Дніпрі виготовляють ракети "Зеніт", яким до цих пір немає аналогів у всьому світі.
• У Дніпрі знаходиться найбільший в світі єврейський центр "Менора".
• Перший залізобетонний міст в світі і найбільший арочний міст в Європі "Мерефо-Херсонський" знаходиться в Дніпропетровську.
• Дніпропетровське метро є найменшим в Європі, 6 станцій, довжина лінії 7,8 км.
• Найдовший житловий будинок в Україні - це дев'ятиповерхівка по проспекту Героїв "Китайська стіна".
• Найвища будівля в Дніпропетровську - це "Башні" 123 метра.

Вітаємо зі святом, любе місто!

Гарних вихідних! 

 Олександр Довженко 

(1894 – 1956)

Олександр Довженко – один з найвідоміших українських письменників і режисерів. Звичайно, його режисерська діяльність залишила величезний слід в українському кіно. Ми знаємо Довженка завдяки таким фільмам як "Звенигора" (1927), "Арсенал" (1929), "Земля" (1930). І це тільки початок його кар'єри. І в честь дня народження Олександра Довженка 11 вересня ми вирішили розповісти вам цікаві факти з його біографії.

Цікаві факти про Олександра Довженка

Олександр Довженко народився в досить бідній сім'ї, яка є дуже яскравим прикладом поганого життя села в той час. Грамотним у родині був лише дідусь Саші. Варто зазначити, що з 14 дітей вижило лише двоє: Саша і його сестра. При тому, що вони були далеко не найбіднішими в селі.

Коли Довженко був вже дорослим, він вирішує спробувати свої сили в Академії мистецтв, але дуже швидко кидає її. Творчу кар’єру Довженко починав як художник, причому – як художник-карикатурист. Ще з Берліна він надсилав свої малюнки в гумористично-сатиричний журнал українських комуністів у США «Молот». Потім після повернення в Харків малював політичні карикатури для місцевої преси. Також створив чимало шаржів на своїх сучасників.

Почав працювати в кіно, не маючи ані досвіду, ані відповідної освіти. Тим не менш у 1926 році на Одеській кінофабриці влаштувався працювати режисером. А в СРСР про нього вперше заговорили в 1928 році після фільму «Звенигора». І вже в 1930 році Довженко зняв фільм "Земля", який поїхав представляти у Європі і мріяв прорватися до Голлівуду.

Варто відзначити, що Довженко завжди дуже багато готувався до нових зйомок. Перед кожним своїм новим фільмом режисер не один місяць вивчав історію, і все що пов'язано з майбутньою кінокартиною.

Але під час Другої світової і після Довженко почав потрапляти під дуже жорстку цензуру. Наприклад, фільм "Мічурін" переробили до невпізнання, а «Прощай, Америко!» взагалі заборонили, і фільм пролежав в архіві близько 45 років і його показали тільки в 1995 році.

В останні роки, коли здоров'я вже підводило Довженка, він займався написанням сценаріїв і навчав молодих режисерів.

Живучи більшу частину життя в Москві, Олександр Довженко сильно тужив за Україною. У 1950-х йому вдалося побувати в Україні, але тільки в Каховці. Багато хто говорить, що саме туга за своєю батьківщиною звела в могилу великого режисера.

Помер Олександр Довженко 25 листопада 1956 року на своїй дачі від інфаркту. Варто відзначити, що на наступний день він збирався почати зйомки свого нового фільму "Поема про море".

Зачарована Десна

Іван Котляревський 

(1769-1838)

1769, 9 вересня – у Полтаві народився Іван Котляревський, письменник, поет, драматург, громадський діяч, основоположник сучасної української літератури.

Дев’ять років навчався в духовній семінарії у Полтаві, яку так і не закінчив – духовна кар’єра його не приваблювала. Тоді ж почав писати вірші, публікувався в сатиричному альманаху «Полтавська муха». Працював канцеляристом, вчителював у поміщицьких родинах. Водночас активно цікавився українським фольклором: вивчав життя простого люду, його звичаї та обряди, записував народні пісні.

Ще в 1794-1796 роках підготував перші три частини поеми «Енеїда», написаної на сюжет однойменного твору римського поета Публія Вергілія.

Під час військової служби Іван Котляревський брав участь у задунайських походах російсько-турецької війни 1806-1807 років, відзначався хоробрістю та безстрашністю в боях (при взятті фортець Бендери та Ізмаїл) і при виконанні дипломатичних доручень. Тоді ж познайомився з козаками Задунайської Січі, яких мав залучити на бік Російської імперії. В 1808-му вийшов у відставку в чині капітана.

Організатор та керівник Полтавського театру (1818-1821). Як і всюди, ставили російські й західноєвропейські п’єси та водевілі. Однак Котляревський швидко зрозумів необхідність розвивати українську драматургію. Саме для театру в 1819-му написав драматичні твори «Наталка Полтавка» і «Москаль-чарівник», що й досі не сходять зі сцени. Активно співпрацював з талановитим актором Михайлом Щепкіним, якого допоміг викупити з кріпацтва.

Мешкав у батьківському будинку, збудованому ще в 1705-му.

Помер 10 листопада 1838-го в Полтаві. Перед тим відпустив на волю 6 своїх кріпаків та роздав все майно родичам і знайомим. В останню путь його проводжала вся Полтава.

Оскільки Іван Петрович ніколи не був одружений і не мав прямих нащадків, його спадкоємницею та господаркою садиби стала економка Мотрона Веклевичева, унтер-офіцерська вдова.

Повний текст «Енеїди» (в шести частинах) побачив світ уже після смерті автора, в 1842-му.

В рідній Полтаві на честь Івана Котляревського відкрито пам’ятник (1903), літературно-меморіальний музей (1952) та музей-садибу (1969).

 

 Енеїда

Наталка Полтавка

 9 ВЕРЕСНЯ — МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ КРАСИ

"Краса врятує світ!": казав класик. І цим твердження багато хто не погоджується, але, проте, людство завжди тягнулося до краси та естетики. Тому  починаючи з 1995 року за ініціативою Міжнародного комітету естетики й косметології СІДЕСКО  9 вересня у світі відзначається Міжнародний день краси. Цього дня у світі шанують все, що приносить естетичне і моральне задоволення. Тому в багатьох містах і країнах саме 9 вересня повсюдно проводяться конкурси краси.

Згадаємо, коли відбулися перші конкурси краси. Перший міжнародний конкурс краси відбувся ще в далекому 1888 році в Бельгії. До речі, він проходив саме у вересні, можливо тому і дата святкування така. А перший міжнародний конкурс "Міс Світу" відбувся у 1951 році в Лондоні. Звичайно, в цей день журі обирають переможницю не тільки завдяки її красі, так само в цей день найкрасивіші дівчата показують свої таланти й відповідають на різні питання.

Зі святом красунечки 😉