Олександр Поль 
(1832-1890)

Олександр Поль зробив більше, ніж будь-хто до нього для розвитку нашого міста. Ще за життя йому хотіли поставити пам'ятник. Але з встановленням комуністичної влади, його ім'я було надовго забуто. А після в його честь назвали колишній проспект Кірова.

Життєвий шлях Олександра Миколайовича Поля почався   біля одного з витоків р. Саксагань в с. Малоолександрівка Верхньодніпровського повіту Катеринославської губернії (нині с. Полівське Верхньодніпровського району Дніпропетровської області). Першого вересня (за новим стилем) 1832 року у підпоручика Миколи Івановича Поля та його дружини Ганни Павлівни народився син Олександр.

Як і більшість російських дворян, він спочатку отримав домашню освіту. Але в подальшому вчився в начальних закладах, до яких катеринославські дворяни рідко коли потрапляли. Протягом 1844–1850 рр. він опановував знання в Полтавській губернській класичній гімназії.

Після закінчення Полтавської гімназії О.М. Поль вступив до одного з найкращих в Російської імперії – Дерптського університету, який закінчив у 1854 р. Полтавська гімназія та Дерптський університет стали для нього доброю школою як в освітньому, так і в морально-етичному вимірах. Саме в цих навчальних закладах викарбувався характер майбутнього дослідника, настирливого провідника своїх задумів і активного громадського діяча, а набуті за роки навчання знання дозволили О.М. Полю здійснити за своє коротке життя багато корисного для свого краю і всієї країни.

Після завершення тривалого навчання в Полтавській гімназії та Дерптському університеті Олександр Поль повертається у рідні степи для того, щоб на практиці застосувати отримані знання. Державна служба його не приваблювала, він бажав створити власне господарство.

Серед багатьох сфер громадської діяльності, в яких Олександр Поль брав активну участь, найбільш різнобічною і такою, що користувалася його великою увагою, була земська діяльність. Земська справа стала однією з найголовніших його суспільно-корисних справ, якій він присвятив майже половину свого життя. Олександр Поль долучився до земської роботи відразу ж після виникнення земських установ на Катеринославщині, спочатку в складі Верхньодніпровського повітового, а пізніше – Катеринославського губернського земств.

Найбільшими масштабними та соціально значимими проектами, які Олександрові Полю вдалося реалізувати через земство, було спорудження залізниці та стаціонарного мосту через Дніпро в Катеринославі. Міст і Катерининська залізниця були відкриті 18 травня 1884 р. Поява мосту та залізниці стали можливими, зокрема, й через відкриття промислових розробок криворізької залізної руди, до яких О.М. Поль мав пряме відношення.

Олександр Миколайович помер 7 серпня (за новим стилем) 1890 р. За своє коротке життя він став ініціатором багатьох проектів, які докорінно змінили Придніпровський край. Внаслідок його діяльності глибоко провінційне місто Катеринослав, в якому на середину ХІХ ст. була слаборозвинена інфраструктуру, діяла дюжина навчальних закладів, з яких майже половина мала духовний статус, і мешкало менше 17 тисяч населення, на початок ХХ ст. перетворилося на потужний центр. Олександр Поль побачив лише старт цього перетворення. Криворізька руда, залізниця, металургійні підприємства – все це спричинило справжню «залізну лихоманку». Катеринослав привабив тисячі людей і на початок ХХ ст. у місті мешкало вже понад 100 тис. чоловік, тобто населення за 40 років збільшилося більше ніж уп’ятеро. У 1897 р. у губернському центрі пролягла трамвайна лінія – третя в Російській імперії. У 1899 р. з’явився перший вищий навчальний заклад – Вище гірниче училище. У 1902 р. відкрито Обласний музей ім. О.М. Поля, колекція якого здебільшого ґрунтувалася на зібраних ним старожитностях.

За чверть століття після смерті О.М. Поля Катеринослав змінився до невпізнанності: десятки навчальних закладів, обласний музей, бібліотеки, театри, клуби, проведено телефон, відкрито різноманітні наукові товариства, запрацювало кілька великих заводів, і десятки дрібних. Катеринослав перетворився на потужний економічний, соціальний і культурний центр. Тож сучасне м. Дніпро, яким ми його знаємо нині, великою мірою є заслугою саме Олександра Поля.