90 років від дня народження Всеволода Зіновійовича Нестайка

30 січня 2020 року, класику української дитячої літератури Всеволоду Нестайку виповнилося б 90 років. Він народився 30 січня 1930 року у Бердичеві.  Цю людину називали «українським Андерсеном». На його творах – світлих, казкових і життєвих водночас – виростали тисячі радянських, а згодом українських дітлахів. Його ім’я  незмінно викликало на обличчях добру посмішку, та й чимало бабусь і дідусів це прізвище не залишить байдужим: вони одразу ж засвітяться сонечками, бо їм пригадається власне дитинство. І нема в цьому анічогісінько дивного, адже Всеволод Зіновійович Нестайко своїми веселими, дотепними і мудрими повістями й казками радує, щедро ділиться вже не з одним поколінням юних читачів, бо за плечима у нього — десь за сотню виданих книжок — ціла авторська бібліотека.

Всеволод Нестайко, був авторитетним та добре знаним не лише в Україні, а й поза її межами: його книжки перекладені 20-ма мовами світу, а художній фільм «Тореадори з Васюківки» демонструвався у 36-ти країнах планети. Над його фільмом сміялися цілі покоління українських дітлахів. Ними захоплюються і досі.

 30 січня 2020 року  в бібліотеці- філії № 9  з учнями 3-В класу ЗОШ №126 відбулася гра-подорож «Стежками пригод Всеволода Нестайка», присвячена 90-річчю від дня народження творця казкових країн. Під час гри діти разом з бібліотекарем подорожували дивовижною країною Сонячних Зайчиків та познайомилися з її мешканцями, які завжди перемагають морок, так само, як і добро завжди перемагає зло. Завітали до веселих, дотепних учнів спеціалізованої музичної лісової школи з ведмежою мовою викладання — зайчика, їжачка та їхніх однокласників. Переглянули знаменитий фільм «Тореадори з Васюківки» .    

Оформлена бібліотечна виставка «У гості до Всеволода Нестайка». Відповідальна за проведення бібліотекар І категорії Вінокурцева Г.В

.

Книги-ювіляри 2020 року Пушкіна О.С.

   Поема "Руслан і Людмила" (200 років) перша поетична казка, написана О.С. Пушкіним, пародіюючи романтичну традицію і лицарські романи,. Так популярні в ті часи, поет створює унікальний

твір .

   

 Трагедія "Борис Годунов" (195 років) -всесвітньо відома драма, яка ставилося на кращих світових сценах. Це історична

хроніка, написана в реалістичній манері. В основі її сюжету - період царювання Бориса Годунова і захоплення влади Лжедмитрием І.

Цикл " Маленькі трагедії" (190 років) цикл з чотирьох п'єс: «Скупий лицар», «Моцарт і Сальєрі», «Кам'яний гість», «Бенкет під час чуми». Всі вони об'єднані загальним мотивом зображення гріховної пристрасті, яка роз'їдає саму основу людської душі, навіть якщо та глибока і сильна.

Цикл "Повісті Бєлкіна"(190 років) цикл складається з передмови «Від видавця» і п'яти повістей: «Постріл», «Заметіль», «Трунар», «Станційний доглядач» і «Панянка-селянка».

 "Казка про попа та його наймита Балду" (190 років ) віршована казка О. С. Пушкіна, написана в Болдіні 13 вересня 1830 року. Основою їй послугувала російська народна казка, записана автором. За життя поета не друкувалася 

День соборності України

Сьогодні, 22 січня, Україна святкує День Соборності. Саме цього дня 101 рік тому, в 1919 році, відбулася ключова для сучасної України подія на шляху до єдності і незалежності держави – проголошення Акта Злуки Української Народної Республіки (УНР) та Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР).

Незважаючи на нетривалий союз, подія залишила вагомий слід в історії українського державотворення. Святкування Дня Соборності розпочалося з 1990 року, хоча офіційний статус свято отримало лише у 1999 році указом другого президента України Леоніда Кучми. Головною традицією свята є акція "Українська хвиля" – утворення "живого ланцюга" єднання. Найбільший "живий ланцюг" було створено в ніч з 21 на 22 січня 1990 року, з’єднавши між собою Львів та Київ, що символізувало єдність між заходом країни і столицею.

Володимир Сосюра- самородок української поезії!

         Любіть Україну, як сонце, любіть,

         як вітер, і трави, і води… 

         В годину щасливу і в радості мить,

          любіть у годину негоди! 

8 січня виповнилося 122 роки  від дня народження  Володимира Миколайовича Сосюри.

Твори одого із найпопулярніших поетів України ХХ століття  зродилися з глибоких народних джерел. За синівську любов до матері-України Володимир Сосюра зазнавав критики і переслідувань. Його життєвий і творчий шлях віддзеркалює трагічну долю українського народу.Загалом Володимир Сосюра дав читачу понад 40 поетичних збірок, що є доказом надзвичайної творчої наснаги поета, доказом його великого таланту. Нам лишається лише дякувати генію Сосюрі і насолоджуватися його віршами. Адже поезія Володимира Миколайовича нікого не лишить байдужим. 

Бібліографічний огляд літератури:  

 

Василь Стус – постать, що єднає Україну.

(до 82-річниці від дня народження письменника)

Василь Стус – український поет, перекладач, прозаїк, літературознавець, правозахисник, один із найактивніших представників українського культурного руху шістдесятників, Герой України, лауреат Державної премії імені Т. Г. Шевченка (посмертно), поет страдницької долі, громадянин-патріот, український інтелігент, співтворець сучасного українського культурного відродження.

 Василь Семенович Стус народився 6 січня 1938 року в селі Рахнівка Гайсинського району Вінницької області  — український поет, перекладач, прозаїк, літературознавець, правозахисник. Один із найактивніших представників українського культурного руху шістдесятників. Герой України.

  У 1944—54 Василь навчався у Донецькій міській середній школі № 265 і закінчив її зі срібною медаллю. Василь вступив на історико-літературний факультет педагогічного інституту міста Сталіно. У студентські роки Стус постійно і наполегливо працював у бібліотеці. Закінчивши 1959 році навчання з червоним дипломом, три місяці працював учителем української мови й літератури в селі Таужне Кіровоградської області, після чого два роки служив в армії на Уралі. Під час навчання і служби став писати вірші.

  Пропозицію Стуса опублікувати 1965 свою першу збірку віршів «Круговерть» відхилило видавництво. Незважаючи на позитивні відгуки рецензентів, було відхилено і його другу збірку — «Зимові дерева». Однак її опублікували в самвидаві. У 1970 книжка віршів поета «Веселий цвинтар» потрапила до Бельгії і була видана в Брюсселі.

  За власні переконання в необхідності української культурної автономії творчість Василя Стуса була заборонена радянською владою, а сам поет був на 12 років позбавлений волі.

  Табірними наглядачами знищено збірку з приблизно 300 віршів Стуса. На знак протесту проти жорстокого поводження табірної адміністрації з політв'язнями він кілька разів оголошував голодування. У січні 1983 року за передачу на волю зошита з віршами на рік був кинутий у камеру-одиночку. 28 серпня 1985 року Стуса відправили до карцеру за те, що читаючи книгу в камері, він оперся ліктем на нари (хоча це й не порушення режиму; офіційна причина, за свідченням спів в’язнів поета, була наклепом). На знак протесту він оголосив безстрокове сухе голодування. Помер в ніч з 3 на 4 вересня 1985 року, можливо, від переохолодження. За офіційними даними причина смерті — зупинка серця.

            Бібліографічний огляд літератури, з якою ви, можете ознайомитися детальніше 

Сяйво Різдвяних свят

Сяйво Різдвяних свят

За давньою традицією, належне різдвяне святкування починається ще ввечері 6 січня напередодні Різдва з духовних і матеріальних приготувань:

У день перед Святвечором тримали строгий піст. Дозволялось трохи поїсти в обід тільки дітям. Тому не дивно, що дорослі та дітвора із нетерпінням очікували, коли ж зійде перша зірка та можна буде розпочати трапезу. Вечерю господиня готувала увесь передріздвяний день. До роботи вона повинна братись обов’язково з гарним настроєм, бо інакше їжа не вдасться, а це вважалось поганою прикметою.

СТІЛ НАВЕЧІР’Я РІЗДВА ХРИСТОВОГО

Основну святкову страву, яка зберегла символізм поминальної – кутю, ставили варитись ще удосвіта, щоб із першим промінням сонця вийняти із печі.

Традиційно на Святу Вечерю стіл прикрашали:

Кутя, Борщ з вушками, Грибова юшка,Вареники, Голубці, Маринований оселедець, Заливна риба, Тушкована капуста, Квасоля, Узвар, Пампушки.

Спочатку їдять кутю, а потім — голубці, вареники, смажену рибу, капусту — все, що готувалось, а запивають узваром.

Страви обов’язково мають бути пісними, оскільки Свят-вечір припадає на останній день пилипівського посту. Також обов’язково на святковому столі мають бути:

Свічка. Горіння свічки – це свідчення віри, приналежності людини до Божественного світла. Свічка супроводжує віруючу людину від Хрещення до смерті. Це – символ готовності людини до зустрічі із Богом, незалежно від часу і місця, коли Він схоче її покликати до себе.

Сіль. Без неї не можна відчути повноти смаку страви. Так і людина не може творити справжнього добра, не перебуваючи в гармонії з Богом. Сіль вказує на внутрішню суть людини.

Часник. Його кладуть на чотири кути столу під скатертину, щоб відігнати від родини і хати злих духів. Це символ очищення від гріха, який отруює людське життя, символ родючості і здоров’я.

Коли когось із родини немає вдома, для нього ставлять миску і кладуть ложку. Якщо на цей час трапиться стороння людина, його теж запрошують до столу.

Гість на Святій Вечері, за віруванням наших предків, приносив щастя в дім. Боронь Боже, з кимось сваритись у цей день. Навпаки потрібно помиритись із ворогами, щоб у новому році було мирно і в хаті, і поза хатою.

                                                     ДІДУХ

Коли звечоріло, починали готування домашнього вівтаря. Господар вносить сніп жита — «дідуха». Переступаючи поріг, він скидає шапку і вітається з господинею, ніби вперше входить до хати. Тут він хреститься і, звертаючись до родини бажає всього найкращого на рік.

“Дідух” – із старослов’янської мови “дух предків” – це перший зажинковий сніп, або останній (обжинковий) у деяких регіонах. Це був майстерно вив’язаний житній або вівсяний сніп, прибраний різнобарвними стрічками, цукерками, паперовими квітами, кетягами калини — попередник новорічної ялинки.

У народній свідомості він символізує продовження роду (про це свідчить зокрема його назва), примноження достатку. Зерно тут має такий самий зміст, що й у весільній обрядовості (посівання молодих, підсипання під коровай), і в новорічних обрядах (посипання хати).

Діти притрушували долівку чи підлогу соломою, вишукуючи в ній невимолочений колос, бо це віщувало добробут. На Галичині ґазда промовляв такі слова: “Дай Боже, добрий вечір, ті свята упровадити, других дочекати в здоровлю, щастю до другого року, на многая літа”.

Після цього ставили “дідух” у Красний кут на сіно. Вважалось, що саме на цей сніп (Символ прапредка) злітаються душі, яких запрошують у ці святкові дні до Святої вечері.