четвер, 26 листопада 2020 р.

 Зимові поробки

А Ви вже придумали яку поробку будете робити цього року у дитячий садок або школу? Якщо ні, то перегляньте деякі ідеї які ми для Вас знайшли.








вівторок, 24 листопада 2020 р.

 Твістинг

Не так давно планету захопило нове мистецтво - моделювання з повітряних кульок. Завдяки вправним рухам зі спеціальних повітряних кульок створюються найрізноманітніші фігури. Через англійське слово twist, що означає "скручувати", це заняття отримало назву "твістінг". Мистецтво твістінгу часто демонструється в цирках, на дитячих святах, а також вуличними артистами.

Модеолювання з кульок - неймовірно захоплива справа, де є місце польоту фантазії. Його можна порівняти з чарами, адже справді є щось дивовижне і трохи магічне в підкоренні однієї зі стихій. Умільці надають форму повітрю, сховавши його під тонкою оболонкою повітряної кульки.

Із кульок для моделювання створюють різноманітні фігури тварин, рослин, транспортних засобів, скульптури, гірлянди, квіти, тварин і персонажів улюблених мультфільмів. А деякі дизайнери замахуються навіть на виготовлення костюмів - справжніх шедеврів, здатних скласти конкуренцію звичайному одягу з тканини.

Як правило, для моделювання використовують довгі тонкі кулі (найчастіше 5х150см) різних кольорів, хоч іноді застосовують інших форм і розмірів. Конкретна фігура може бути виготовлена з однієї кулі або ж складатися з декількох кульок, пов`язаних вузлами.

Фігурки з повітряних кульок створюються шляхом обертання куль і скручування елементів. Надувають їх найчастіше за допомогою повітряного насоса, хоча є артисти, які використовають тільки власні легені. Оскільки такі кульки, як правило, не запускаються в повітря, їх дуже рідко наповнюють гелієм, використовуючи замість нього повітря або азот.

Спробуйте і Ви - Квіти з повітряних кульок

неділя, 22 листопада 2020 р.


Щороку по всьому світу відзначають День синів (або День сина). Це свято менш відоме, ніж, наприклад,  День матері і День батька, однак теж має важливе значення.

Створювалося свято Дня синів з метою об’єднати рідних людей, звернути увагу на цінність сімейних стосунків і на те, що рідніших за них у світі нікого немає й не буде.

День синів – неофіційне свято та його історія поки що недовга. Однак останнім часом воно набуває все більшої популярності. 

Святкується це добре сімейне свято кожного року 22 листопада. Водночас існує ще й другий варіант дати свята – 25 листопада. Це пов’язано з тим, що офіційної дати, присвяченої цьому дню наразі ще немає. Незважаючи на це, багато хто віддає перевагу першому дню.

Як такі, традиції святкування цього дня ще не сформувалися, тому у кожної родини є прекрасна можливість зробити його особливим, відзначати його по-своєму й можливо заснувати нову традицію, яка посилить зв’язок між родичами.

Доречними у це свято, звісно ж, будуть привітання для синів. Так, зворушливі вітальні рядки матерів, що зустрічаються на форумах, часто представлені як молитва за сина. Не менш яскравими є також стримані емоції у привітаннях батьків своїм синам, у яких висловлюється гордість за досягнуті синами успіхи і сподівання на підтримку мужності на всьому подальшому життєвому шляху дитини, навіть ставши чоловіком.

Сьогодні хочемо привітати всіх синів і всіх батьків, яким доля подарувала можливість виховати справжнього чоловіка, зі святом. Дітям бажаємо завжди знаходити в своїх батьках опору, підтримку і турботу, а батькам - отримувати безмірне кількість позитивних емоцій і подяки. Нехай у ваших родинах панує гармонія і любов!

 

 

середа, 18 листопада 2020 р.

 ТАЄМНИЦІ ЗНАМЕНИТИХ КНИГ

Багато відомих літературних творів мають свої секрети і таємні історії. І часом читати про них не менш цікаво, ніж самі книги. Пропонуємо вам дізнатися трохи нового про книги, які здавалися нам такими знайомими.

Маленький принц, Антуан де Сент-Екзюпері

Всі герої казки мають своїх прототипів. Образ самого принца глибоко автобіографічний - це Екзюпері в дитинстві. Роза, яку Маленький принц любить і охороняє, - його красива, але примхлива дружина, латиноамериканка Консуело. А Лис - це Сільвія Рейнхардт, хороший друг Екзюпері, яка допомагала йому у важкі часи.

Таємничий острів, Жюль Верн

Відомо, що Жюль Верн зазвичай писав свої романи, ґрунтуючись на власних наукових знаннях. Але в "таємничому острові" він навмисно зберіг в таємниці одну деталь: в описі способу виготовлення нітрогліцерину для підриву гранітної скелі не вистачало каталізатора (платини), без якої вся ця затія ніколи б не спрацювала.

Хоббіт, або Туди і назад, Джон Рональд Руел Толкін

Толкін хотів написати лише невелику казку для читання власним синам, але так захопився, що вийшла повноцінна книга з картами та ілюстраціями. Спочатку існував лише один рукописний примірник, який професор іноді давав почитати своїм друзям і учням. Саме завдяки одній з його учениць книга і побачила світ, а пізніше ще й отримала продовження.

Також цікавим фактом є те, що рецензентом для цієї книги став десятирічний хлопчик, син директора видавництва, в якому вона вперше була надрукована.

Аліса в країні чудес, Льюїс Керол

Персонажі Капелюшник і Шалений Заєць походять з двох англійських приказок: "Божевільний, як капелюшник" і "божевільний, як березневий заєць". Приказка про Капелюшника пов'язана з тим, що за старих часів при виготовленні фетру для капелюхів використовувалася ртуть, хронічне отруєння якою викликає психічні розлади. А божевілля березневих зайців пояснюється шлюбним періодом, котрий розпочинається навесні.

Макбет, Вільям Шекспір

Шекспір ​​не вигадав сюжет п'єси "з голови". Він талановито виклав середньовічну розповідь, причому досить близько до першоджерел. "Макбет" є найпопулярнішою п'єсою Шекспіра. Вона виконується у світі кожні чотири години.

Гаррі Поттер і в'язень Азкабану, Дж.К. Роулінг

Коли книга "Гаррі Поттер і в'язень Азкабану" була випущена у Великобританії, видавець, щоб уникнути прогулів, попросив власників книгарень не продавати книгу, поки школи не закриються на один день.

Граф Монте Крісто, Олександр Дюма

Сюжет "Графа Монте-Крісто" Дюма почерпнув з архівів паризької поліції. Швець Франсуа Піко був заарештований за доносом і ув'язнений у фортеці, де провів близько 7 років. У в'язниці Піко прорив підземний хід в сусідню камеру, де сидів багатий італійський священик. Вони подружилися, і перед смертю священик розповів Франсуа таємницю про прихований в Мілані скарб. Після виходу на свободу Піко заволодів цими скарбами і під іншим ім'ям з'явився в Парижі, де присвятив 10 років відплати за підлість і зраду.

Втеча з Шоушенка, Стівен Кінг

Стівен Кінг продав права на екранізацію своєї книги всього за 1 долар. Він дає таку можливість режисерам-початківцям або студентам, при цьому залишаючи собі всі права на твори та забороняючи отримувати з вдалих фільмів комерційну вигоду.

І ще кілька цікавинок:

  • "Пригоди Тома Сойєра" - перша книга, текст якої був надрукований на машинці.
  • У романі американського письменника Натаніела Уеста "День сарани" (1939 г.) є персонаж, якого звати Гомер Сімпсон.
  • Барбара Картленд, найпрацелюбніший автор за версією "Книги рекордів Гіннеса", писала по роману кожні два тижні.
  • Першим романом в історії вважається японська "Повість про Ґендзі" (близько 1007 р.), авторство якої приписується Мурасакі Сікібу, дамі при дворі імператриці Сесі.
  • Найпопулярнішим письменником всіх часів і народів є Агата Крісті. Її детективи друкуються на 44 мовах світу. Було видано вже понад два мільярди книг.

понеділок, 16 листопада 2020 р.


Цікавий свято, про яке неодмінно здогадуються, а може навіть знають професійні кравці і їх уважні клієнти - «Всесвітній День ґудзиків», відзначається щорічно 16-го листопада. Віно було засновано американською організацією National Button Society, започаткованою в 1938-му році, ще в XX столітті.

Деякі з нас іноді навіть не помічають на скільки важливий для нас цей елемент нашого одягу, адже без нього було б все набагато складніше. Найдавніші ґудзики або предмети, схожі на сучасні ґудзики, використовувалися далеко не для того, для чого ми використовуємо їх зараз - виключно як прикраси, а не для застібання. Для застібання використовувалися зав’язки, шнурівки, вироби з рослин і кісток тварин, в якості шпильок. Ґудзик був своєрідним предметом розкоші, що виконував не тільки декоративні функції, але й несе цілком певне інформаційне значення.


Завдяки старанню майстерних умільців, у світовій практиці такий виріб, як ґудзик давно став предметом колекціонування, а деякі унікальні екземпляри, навіть музейними експонатами. Досить великі зібрання ґудзиків найрізноманітніших зразків є у музеях Швеції, США, Польщі та Чехії. Найзначнішу колекцію ґудзиків у світі (близько 100.000 примірників) зібрали в американському місті Нью-Джерсі.




За посиланням Ви знайдете відео про те, як пришити ґудзики різними способами - https://www.youtube.com/watch?v=-M8WQH1uBz0

А ще невеличка підбірка поробок з ґудзиків






пʼятниця, 13 листопада 2020 р.

Життєвий та творчий шлях 

Остапа Вишні

Народився Остап Вишня (Павло Михайлович Губенко) 13 лис­топада 1889 р. на хуторі Чечва біля містечка Грунь Зіньківського повіту на Полтавщині (нині Охтирський район Сумської області) в багатодітній селянській сім’ї.

Закінчив початкову, потім двокласну школу в Зінькові, згодом продовжив навчання в Києві, у військово-фельдшерській школі, після закінчення якої (1907 р.) працював фельдшером — спочатку в армії, а з часом — у хірургічному відділі лікарні Південно-Західних залізниць. Та, як згадував письменник, він не збирався присвятити себе медицині — тож, працюючи в лікарні, старанно «налягав» на самоосвіту, склав екстерном екзамен за гімназію і в 1917 р. вступив на історико-філологічний факультет Київського університету; однак скоро залишив навчання й присвятив себе журналістській і літературній праці.

1919 р.П. Губенко, як і чимало ентузіастів відродження національної культури, потрапляє до Кам’янця-Подільського, вес­ною 1920 р. повертається до Києва. Восени його заарештовують. Утім, не виявивши «компромату» в діях П. Губенка ні за гетьман­щини, ні за петлюрівщини, його випускають із в’язниці у квітні наступного року.

П. Губенко стає працівником республіканської газети «Вісті ВУЦВК» (редагував її В. Блакитний), а кількома місяцями пізніше — і відповідальним секретарем «Селянської правди» (редагував С. Пилипенко), на сторінках якої 22 липня 1921 р. під фейле­тоном «Чудака, їй-богу!» увперше з’явився підпис «Остап Вишня».

Журналістська діяльність стала своєрідним джерелом щоден­ної школи життя. Молодому сатирикові не бракувало життєвих спостережень, комічних барв і жаги творчості — саме тому він мало не щодня міг виступати на сторінках «Вістей», «Селянської правди» та інших видань з усмішками, фейлетонами чи й просто з лаконічними ущипливими відгуками на ту чи іншу подію.

Слово гумориста користувалося дедалі більшою популяр­ністю. Виходять одна за одною й збірки усмішок письменника: «Діли небесні» (1923), «Кому веселе, а кому й сумне» (1924), «Реп’яшки», «Вишневі усмішки (сільські)» (1924), «Вишневі усмішки кримські» (1925), «Щоб і хліб родився, щоб і скот плодився», «Лицем до села», «Українізуємось» (1926), «Вишневі усмішки кооперативні», «Вишневі усмішки театральні» (1927), «Ну, й народ», «Вишневі усмішки закордонні» (1930); двома виданнями (1928 і 1930) побачило світ зібрання «Усмішок» у чоти­рьох томах тощо. Загалом же протягом десяти років українською мовою (якщо брати до уваги й численні перевидання) з’явилося близько ста книжок вишнівської сатири й гумору, твори гумо­риста друкуються в перекладах російською та іншими мовами братніх народів Радянської країни, тираж їх досягав, як на той час, колосальної цифри...

26 грудня 1933 р. Остапа Вишню було заарештовано; 23 лютого 1934 р. судова «трійка» визначила міру покарання — розстріл, а 3 березня рішенням колегії ОДПУ його замінили десятирічним ув’язненням. Письменник відбував ці строки в Ухті, Комі АРСР, на руднику Еджит-Кирта — був на різних роботах, якийсь час працював фельдшером, плановиком у таборі, у редакції багато­тиражки Ухтпечтабору «Северный горняк». У своїй «захалявній» книжечці гуморист із гіркотою писав: «Сиджу я й працюю в редакції «Северный горняк». Переписую лагкорівські замітки — готую їх до друку».

Для формування й становлення письменницького таланту Остапа Вишні неабияке значення мали певні біографічні чинники. Дитинство гумориста, як уже згадувалося, пройшло на Полтавщині, де особливо відчувалися любов і шана до славетних земляків-класиків І. П. Котляревського й М. В. Гоголя (творами останнього майбутній письменник захоплювався вже в шкільні роки); змалечку пізнавав Павло Губенко всі премудрості селянського буття, навіч бачив яскраві типи людей праці, захоплювався їхньою соковитою мовою, у якій часто озивалася дотепність народного гумору.

Робота в пресі стала своєрідним продовженням, уже на вищому рівні, громадянської зрілості, цієї щоденної школи життя, що її сумлінний і спостережливий літератор проходив зі справді винятковою невтомністю. Молодому журналістові й письменнику Остапові Вишні вистачало життєвих спостережень і комічних барв — саме тому він мало не щодня міг виступати на сторінках «Вістей», «Селянської правди» та інших видань з усмішками, фейлетонами чи й просто з лаконічними ущипливими відгуками на ту чи ту конкретну подію. Його слово користувалося незви­чайною популярністю.

1934 р. видатний гуморист був незаконно репресований і зміг повернутися до літературної праці лише в 1944 р. Першим твором, що знаменував повернення письменника, стала «Зенітка», опублі­кована в газеті «Радянська Україна» 26 лютого 1944 р.,— вона обійшла всі фронти, часто читалася по радіо, викликаючи теплу усмішку в бійців і трудівників тилу та додаючи їм віри в близьку перемогу над ворогом. Як і раніше, Остап Вишня всім серцем сприймає турботи й клопоти народні — економічні, політичні, морально-виховні, культурно-мистецькі, що сповна засвідчують його книжки усмішок «Зенітка» (1947), «Весна-красна» (1949), «Мудрість колгоспна» (1952), «А народ воювати не хоче» (1953), «Великі ростіть!» (1955), «Нещасне кохання» (1956) та інші.

Гуморист працює над перекладами творів російської та світової класики — М. Гоголя, А. Чехова, О. Сухово-Кобиліна, Марка Твена, О’Генрі, Б. Нушича, Я. Гашека, Я. Неруди, російських радянських письменників.

Остап Вишня провадив і велику громадську роботу. Він брав участь у діяльності літературних об’єднань «Плуг» і «Гарт», в організації та редагуванні, разом із В. Блакитним, перших двох номерів журналу «Червоний перець» (1922) і продовжив працю в цьому ж журналі, коли 1927 р. було поновлено його видання. Відома робота Остапа Вишні в оргкомітеті Спілки письменників України та у Всесоюзному оргкомітеті, що здійснювали підго­товку до створення республіканської та союзної письменницьких організацій.

Після Великої Вітчизняної війни Остап Вишня — член ред­колегії журналу «Перець» і один із найактивніших його співробітників, член правління Спілки письменників України, інших громадських організацій республіки, учасник численних зустрічей із читачами.

До останніх днів життя (помер Остап Вишня 28 вересня 1956 р.) він віддавав талант і натхнення своїм читачам.

Додамося до його таланту і ми з Вами - Сом

середа, 11 листопада 2020 р.

Федір Михайлович Достоєвський

 (1821-1881)

Федір Достоєвський — один з найбільш значних російських письменників свого часу. Його романи, особливо «Злочин і покарання», принесли йому всесвітню славу, а романи Достоєвського були переведені на десятки мов. Та й інші його твори нітрохи не менш цікаві — чого варті одні тільки «Брати Карамазови» і «Ідіот»!

Факти з біографії Достоєвського:

  • Достоєвський мав дворянське походження, але він про це так ніколи і не дізнався, що цей факт виявився, коли складати генеалогічне древо письменника початку його дружина вже після його смерті.
  • Юний Достоєвський вчився читати з релігійних книг.
  • Своїм улюбленим літератором Федір Достоєвський вважав Пушкіна. Більше того, неабияку частину його творів він знав напам’ять.
  • Достоєвський дуже любив міцний чорний чай, і пив його настільки часто, що для нього завжди тримали напоготові гарячий самовар.
  • У романі «Біси» Достоєвський описав революціонерів з гуртка Петрашевського. За цю непривабливу правду його дуже не любив в. І. Ленін.
  • За листування з опальним Бєлінським і публічне зачитування його листів Достоєвський у 1949 році був засуджений до страти, але в підсумку вирок був замінений на каторжні роботи. На каторзі письменник провів більше чотирьох років.
  • Обидва сина Федора Достоєвського пішли по стопах батька і теж стали письменниками, хоча батько наполягав на професії інженерів, вважаючи її надійною і прибутковою.
  • Рідний брат Достоєвського також був літератором. Вони разом видавали два журналу, але після смерті брата письменнику залишилася величезна купа боргів, які йому довелося виплачувати майже до кінця життя.
  • В «Злочині і покарання» Достоєвський описує реально існуючі в Петербурзі місця. Натхнення він знаходив, гуляючи по місту.
  • Всі свої найвідоміші романи Достоєвський написав протягом останнього десятка років життя.
  • Протягом усього життя Достоєвський мав пристрасть до азартних ігор.
  • Знаменитий роман «Гравець» був написаний Достоєвським рівно за три тижні. Тоді він гостро потребував грошей, і мотивом до написання роману послужило бажання заробити.
  • Федір Достоєвський був, за свідченнями сучасників, людиною дуже вразливим, і не раз падав в обморок.
  • Іван Тургенєв іноді називав Достоєвського «російським маркізом де Садом» з-за його своєрідних пристрастей.
  • Письменник суттєво змінив свій образ і став розсудливим, коли в 45 років одружився вдруге. Його дружині було 20, і вона його просто обожнювала.
  • Після смерті Достоєвськго його дружина зберегла йому вірність до кінця свого життя.
  • У джерелах, що описують біографію Федора Достоєвського, згадуються його моторошні ревнощі. Він не раз, приходячи додому, починав обшарювати шафи і підсобки, намагаючись знайти неіснуючих коханців дружини.
  • За свої рукописи Достоєвський отримував втричі менше, ніж Тургенєв — 150 рублів проти 500. Сам він вважав, що його творчість коштує дорожче.
  • Будучи досить пихатою людиною, Достоєвський неодноразово влаштовував публічні читання своїх творів для всіх бажаючих.

  • Першим серйозним романом Достоєвського, написаним їм незабаром після звільнення з армії, була книга «Бідні люди». Критики сприйняли її прихильно.
     
    Читайте разом з нами - Злочин і кара
     
     

вівторок, 10 листопада 2020 р.

 Міжнародний День Вишивальниць

Отже, 10 листопада  - день святої Параскеви П'ятниці.

Параскеву величають покровителькою домашнього вогнища, а любителі вишивки вважають її  своєю покровителькою. У старі часи на Параскеву майстрині хвалилися один перед одним вишитим за рік.

Саме 10 листопада і святкують міжнародний день вишивальниці.

Вишивання - один з найдавніших видів мистецтва з багатими традиціями, своїми секретами і прикметами.

Деякі з прикмет:

«Косою» хрестик - це жіночий хрест.

Першим стібком ми відкриваємо реальність, другим - закриваємо її. Таким чином, ми «чаклуємо» - програмуємо свою реальність, вишиваючи те, про що думаємо в цей момент. При цьому дуже важливі наші емоції! Така вишивка може стати сильніше оберега, адже наші думки отримують матеріальну підтримку у вигляді хрестиків. Це як елемент давньої магії і дуже сильної віри. Створюючи той чи інший дизайн, рукодільниця зосереджується на досягненні мети. Адже в процесі вишивання Ви свідомо чи несвідомо думаєте про те, що важливо для Вас, шукаєте способи швидкого вирішення питань і життєвих ситуацій. Ви немов «зашиваете» своє бажання у вишивці. Кожен стібок додає впевненості, допомагає побачити те, що заважало втіленню мрії, підтримує і дає сили рухатися далі.

У вишивальниць теж є свої прикмети:

•Перед початком вишивки можна на канві олівцем написати своє бажання, причому в такій формі, як ніби воно вже виповнилося (не «я хочу», а «у мене є»).

•Також не варто вишивати у поганому настрої і подразненні (так би мовити, для заспокоєння нервів) - нитка буде плутатися, хрестики відмовляться лягати рівно, а «вшиті» погані емоції не відстануть від Вас, поки Ви не переробите цю ділянку з любов'ю.

•Не рекомендується класти вишивку на ліжко. Інакше процес затягнеться надовго.

•Приступати до вишивання бажано в погожий день на зростаючому місяці.

•Найсприятливішими для ниткового чарівництва вважаються 7, 10, 11, 12 і 14-й місячні дні.

А Ви вмієте вишивати?

Зараз в інтернеті можна знайти велику кількість різноманітних схем. Ми теж знайшли, одну з найпростіших – вишивка одним кольором. Спробуйте вишити та діліться з нами Вашими витворами мистецтва.