Яворницький Дмитро Іванович 

(1855 – 1940)

Український історик, археолог, етнограф, фольклорист, лексикограф, письменник

Народився 6 листопада 1855 р. в с.Сонцівка (нині с. Борисівка Харківської області). Навчався у Харківській духовній семінарії. 1881 р. закінчив історико-філологічний факультет Харківського університету. За успіхи у навчанні був зарахований позаштатним стипендіатом для підготовки до професорського звання.

Викладав історію в гімназіях Харкова. У 1885 р. переїхав до Петербурга, де викладав історію в середніх навчальних закладах. Однак і тут у 1891 р. йому заборонили (циркуляром міністра) викладацьку роботу за вияв під час лекцій «антипатії до московської історії та уряду і пристрасть до історії Малоросії».

У 1892 р. вченому «запропонували» поїхати на три роки до Ташкента. У 1896 р. в Казанському університеті захистив магістерську дисертацію з історії запорозького козацтва. Працював приват-доцентом на кафедрі історії Росії Московського університету.

1902 р. повернувся в Україну, з 1904 р. до кінця життя постійно проживав у Катеринославі, очолюючи упродовж тридцяти років Катеринославський історичний музей, який завдяки Д. Яворницькому поповнився багатьма історичними документами, стародруками, цінним картографічним матеріалом. 1918 р. його обрали професором Катеринославського університету. 1933 р. вченого було усунено від керівництва історичним музеєм.

Д. Яворницький був ученим-енциклопедистом. За п’ятдесят років активної наукової та громадської діяльності надрукував понад 120 праць з історії України, Середньої Азії, Росії. Серед найважливіших слід назвати «Кількість і порядок запорозьких січей з топографічним нарисом Запорожжя» (1884), «Острів Хортиця на ріці Дніпрі» (1886), «Збірник матеріалів для історії запорозьких козаків», двотомну «Запорожжя у залишках старовини й переказах народу» (1888), «Нариси з історії запорозьких козаків і Новоросійського краю» (1889), «Вольності запорозьких козаків» (1890), «Іван Дмитрович Сірко, славний кошовий отаман Війська Запорозького низових козаків» (1894), «Джерела для історії запорозьких козаків» (у 2т., 1903), «Українські народні пісні, зібрані 1878—1905 рр.» (1906), «Матеріали до біографії Т. Г. Шевченка» (1909), «Запорожці в поезії Т. Г. Шевченка» (1912), «Гетьман Петро Конашевич Сагайдачний» (1913), «Словник української мови» (т. 1, 1920), «До історії степової України» (1929). В останні роки свого життя Д. Яворницький уклав другий і третій томи «Словника української мови», упорядкував неоціненні фольклорні матеріали, зібрані ним протягом життя. Фундаментальна «Історія запорозьких козаків» у трьох томах стала підсумком багаторічної дослідницької роботи вченого.

Помер 5 серпня 1940 р. у Дніпропетровську.