понеділок, 31 березня 2014 р.



Микола Гоголь

Російський письменник, класик світової літератури

1.04.1809 - 4.03.1852


Микола Гоголь — не тільки геніальний письменник, а й надзвичайно цікава людина. Його життя багато в чому залишається загадкою й донині.
Народився Гоголь 1 квітня 1809 року в Великих Сорочинцях Полтавської губернії (Україна). Його батько був поміщиком, що виховував семеро дітей.
Гоголь закінчив гімназію міста Ніжина, де вивчав живопис, брав участь у театральних постановках, пробував писати власні твори. У 1828 році він перебрався до Петербурга. У 1829 році там було опубліковано перший твір Миколи Гоголя «Ганц Кюхельгартен», проте автор підписав його псевдонімом В.Алова. Його дебют виявився невдалим, критики насміхалися над твором, тому Гоголь виїхав до Німеччини. По поверненню він потрапив на службу до Міністерства внутрішніх справ. Тут він отримав досвід роботи чиновником, який потім використовує при написанні своїх творів.
У 1832 році були опубліковані «Вечори на хуторі біля Диканьки», після яких Гоголь став відомим письменником. Його статус закріпили «Ревізор» і «Мертві душі». Передчуваючи близьку смерть, Микола Гоголь  Микола Гоголь спалив 2 том «Мертвих душ», який ніхто так і не побачив. 19 лютого він висповідався і 4 березня 1852 помер. Навколо смерті Миколи Гоголя ходило багато чуток. Існує версія, що Гоголь був похований заживо, оскільки перебував у стані літургійного сну.

Хоча великий письменник М.В. Гоголь і не був в нашому краї, але вів листування зі знайомими і виявляв значний інтерес до історії Придніпров’я. Про це він згадував в творах: «Ревізор», «Тарас Бульба», «Страшна помста» .
Його памятник у м. Дніпропетровськ знаходиться в центрі міста на вулиці Гоголя.


Скульптори О.Ситник, Є,Колишенко, архитектор В.Зуєв.




четвер, 27 березня 2014 р.


День високого мистецтва та смаку – Міжнародний день театру




Перші театри

  Слово «театр» (греч. theatron, місце для видовищ, видовище) – рід мистецтва, а також будівля, призначена для представлення драматичних творів перед публікою. Традиційно включає сцену – майданчик, де відбувається дія, – і зал для глядачів.

  Згадка про перший театральний досвід датується 2500 роком до нашої ери. Перша театральна гра відбулася в Єгипті. У давній Греції театр став формуватися як мистецтво, встановлювалися чіткі визначення трагедії і комедії, а також інших театральних форм. В Україні театральне мистецтво бере початок з глибокої давнини, коли воно проявлялося в народних іграх, танцях, піснях і обрядах.
Український театр

Український вертеп
У Дніпропетровську перший театр був відкритий у 1919 році, це був академічний український музично-драматичний театр ім. Т.Г.Шевченка. Зараз у місті працює на радість глядачам український  театр молоді «Камерна сцена», Дніпропетровський академічний театр російської драми імені Максима Горького, Дніпропетровський державний академічний театр опери та балету,  Дніпропетровський міський театр ляльок,
Театр одного актора «Крик».

Театр ім. Шевченко Т.Г.

Театр ім. Горького М.

Театр опери та балету


  Міжнародний день театру – не лише професійне свято майстрів сцени, це свято мільйонів вдячних глядачів та пошановувачів високого мистецтва.




середу, 26 березня 2014 р.


НАШ КВАРТАЛ

Улица с военным названием

Начиная с 1970-х гг., по линии улицы Днепропетровской южнее поселка Строитель стали возводить многоэтажные жилые дома для рабочих шинного завода и завода прессов. Как всегда, отдельными кварталами. В то время появились такие понятия, как 2, 3, 11, 12, 13 кварталы. Со временем название «12 квартал» (или просто «Квартал») закрепилось в сознании горожан как собирательное для всей местности. Это застройка вдоль ул. Героев Сталинграда в районе улиц Инженерная, Марии Ермоловой, 152-й дивизии.

Улица 152-й дивизии названа в честь дивизии, освобождавшей наш город от фашистских захватчиков.
В декабре 1941 года в Красноуфимске дивизия начала формироваться как 430 стрелковая. В январе 1942 года была переименована в 152 стрелковую дивизию. В её состав входили воины 17 национальностей. Дивизия насчитывала 11 730 человек.
С февраля 1943 года вела бои на востоке Украины. Осенью 1943 года вела ожесточенные бои возле Днепропетровска, вышла на левый берег Днепра и в двухдневных боях разгромила противника в Подгородном и Нижнеднепровске.
С 21 по 24 октября 1943 года дивизия переходит в наступление, форсирует Днепр, 25 октября был освобожден Днепропетровск. Дивизия принимала участие в о многих операциях по освобождению страны от фашистов.
В апреле 1945 года передеслацируется под Берлин. С 29 апреля 1945 года ведет сокрушительные бои в Берлине. Свой боевой путь заканчивает в 1946 году, её расформировали.
В честь 152-й дивизии в Днепропетровске на берегу Днепра воздвигнут монумент, названа улица. Памятник Воинам 152-й стрелковой дивизии - находится: город Днепропетровск улица Набержная Заводская, перед жилым массивом Красный Камень.


Улица 152-й дивизии небольшая, она перпендикулярна улице Ермоловой. В конце улицы находится КДЦ «Днепропресс». Когда-то это был кинотеатр имени Бабушкина. В девяностые он понемногу стал разрушаться. И только в 2000 г. открылся в капитально переоборудованном виде как Культурно-деловой центр «Днепропресс». В историю города КДЦ вошел как место, с которого началось возрождение киноиндустрии в Днепропетровске на рубеже тысячелетий. Здесь впервые в городе были поставлены новейшие киноустановки со звуком «Dolby» и другими, как тогда казалось, «чудесами».



понеділок, 24 березня 2014 р.


Неділя дитячої та юнацької книги

Книги читати – усе знати 


(Бібліотечний урок)

Книги морська глибина...
Хто в них пирне аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
                                 І. Франко


  На початку канікул 24 березня  2014 року в бібліотеці пройшов бібліотечний урок «Книги читати – усе знати» з учнями 5-Б класу сш N 126. Спочатку дітям розповіли про значення книги у нашому житті:



 -Дорогі діти! Упродовж всього життя ми звертаємось до книги. Батьки читали вам казки, вірші, оповідання, коли ви ще й говорити добре не вміли. З дитячих років книжка допомагає вам пізнити себе і зрозуміти світ, що вас оточує, ви дізнаєтеся про таємниці природи, про те, як живуть люди в далеких і близьких країнах. Ми так часто користуємося книгою, що навіть не задумуємося – яке це диво. Книга веде нас у безкраї простори космосу, розкриває таємниці моря, лісу. Дружіть з книжкою – всі скарби знань розкриє перед вами це найбільше диво з усіх див, створених людством.
Також школярам показали фільм про історію книги та розглянули книжну виставку «Різноманітні книги - дітям». Школярі з цікавістю поглинули у світ книжок.





пʼятницю, 21 березня 2014 р.




21 березня - Всесвітній день поезії


Рішення про встановлення Всесвітнього дня поезії було прийнято в зв'язку з тим, що поезія може допомогти людині розгадати найскладніші питання. Вона формує громадську думку і в той же час передає внутрішні переживання як самого автора, так і читачів. Основна мета Всесвітнього дня поезії — дозволити невеликим видавництвам, які несуть поезію в маси, заявити про себе як можна голосніше. Крім того, представники ЮНЕСКО вважають, що поезія була і залишається найважливішою частиною сучасного мистецтва. Тому людство повинно навчитися цінувати поетичні рядки і знаходити в них справжнє багатство. Всесвітній день поезії — це ще й нагадування всім сучасникам про великих поетів, які своїм твердим словом впливали на долі цілих держав і завжди були в пошані. У  фонді нашої бібліотеки є твори поетів різних епох та народів.  Приходьте, читайте та навчайтесь !





середу, 19 березня 2014 р.




Іван Мазепа

375 років з дня народження ( 20.03 1639 р -  08.09 1709 р)


Іван Мазепа — досить неоднозначна фігура в українській історії. Народився майбутній гетьман 20 березня 1639 недалеко від міста Біла Церква. Іван Мазепа закінчив Києво-Могилянський і Єзуїтський колегіуми, останній з них перебував у Варшаві. Після навчання за сприяння батька Мазепу відправили служити польському королю Яну Казимиру як покоєвого дворянина. Завдяки цьому Івану Мазепі вдалося ще більше зайнятися своєю освітою. Він довго вчився в Європі (у Франції, у Німеччині, Голландії та Італії). В результаті Мазепа вивчив багато іноземних мов. Подальша доля закинула Івана Мазепу до українських козаків. У гетьмана Дорошенка він дослужився до генерального писаря. Потім Іван Мазепа перейшов до Самойловича і отримав звання генерального осавула. У 1687 році Самойлович був повалений і Іван Мазепа став гетьманом. Мазепа активно займався відродженням гетьманської України, багато уваги приділяв розвитку сфери освіти. Намагаючись уникнути московської окупації, Іван Мазепа уклав договір зі шведським королем Карлом XII. Цей фатальний вчинок Мазепа зробив в 1708 році. Через рік у Північній війні Московська держава розгромила шведів. Самого Івана Мазепу цар позбавив всіх раніше присвоєних титулів і нагород, а православна церква піддала його анафемі. Іван Мазепа втік в Османську імперію. 8 вересня 1709 він помер на території нинішньої Молдавії.

Більш детальну інформацію про життя Івана Мазепи ви можете отримати із книг нашої бібліотеки.










понеділок, 17 березня 2014 р.

Ми починаємо цикл публікацій про район Дніпропетровська, в якому розташована наша бібліотека.
Ці розповіді анонсують міський краєзнавчий конкурс «Місто очима дітей» (конкурс малюнків, фото, літературної творчості та дослідницько-наукових робіт по історії та архітектурі міста).

Наш квартал



 Во второй половине ХХ века Днепропетровск стремительно выдвинулся на юго – запад, застраивая свободные площади промышленными и жилыми объектами вдоль улицы Днепропетровской (Героев Сталинграда). Застройка этого района напоминает мозаику. Одноэтажные поселки Строитель, Корея, Мирный, появившиеся после Великой Отечественной войны. Промышленные гиганты – заводы шинный и прессов, и построенные для рабочих этих предприятий жилмассивы. Поселок Краснополье, известный с XVIII века, привольно раскинувшийся между несколькими балками.

Улица с «нескромным» названием 

     Улица Героев Сталинграда – главная артерия юго-западной части современного мегаполиса. Старожилы Днепропетровска называют ее по-старому – Днепропетровская. Потому что так она называлась несколько десятилетий. Неизвестно точно, кому и когда пришла в голову идея назвать длинную магистраль именем своего же города. Еще во время «эпохи застоя» местная пресса высказывала справедливые упреки, что это, по меньшей мере, нескромно. Автор статьи, помещенной в газете «Днепр Вечерний» (5 февраля 1975 г.) справедливо возмущался: «Давать улице название своего города, по-моему, и не принято, и неуместно. Но коль так случилось, может быть, лучше бы присвоить ей более близкое название – Днепровского проспекта, тем более, что в нашем городе уже есть улица Бабушкина. Вспомним, как красиво и впечатляюще звучит известное всем название – Невский проспект». 

 Впрочем, и это «красочное» предложение не подействовало на городские власти. «Днепропетровской» улица называлась несколько десятилетий, пока ее не переименовали в Героев Сталинграда. Кажется, это было уже в восьмидесятых годах (точную дату, к сожалению, назвать не могу). Правда, до сих пор на многих указателях домов написано «улица Днепропетровская». 

     А первое название улицы – Сурско-Литовское шоссе. Потому что крайней южной точкой магистрали является старинное село Сурско-Литовское (в Днепропетровском сельском районе). Оно основано в конце XVIII века и первую часть названия получило от реки Суры, а вторую – от того, что его населили рабочие екатеринославской казенной суконной фабрики – переведенные из Белоруссии. В XVIII веке жителей и Белоруссии, и Литвы часто называли «литвинами».












пʼятницю, 14 березня 2014 р.





Навряд чи хтось може заперечити, що російський письменник Олександр БЄЛЯЄВ (1884-1942 р) належить до найпопулярніших фантастів світу. З-під його пера вийшло чимало цікавих книжок, проте насамперед читачі пов’язують ім’я Бєляєва із науково-фантастичним романом «Людина-амфібія» (певною мірою завдяки прекрасному фільму, знятому за його сюжетом).


Саме цей твір, а також інші відомі романи автора, ви можете знайти у нашій бібліотеці. Лише розгорни книгу  – й хвилі нестримної авторської уяви промчать вас до глибин Атлантичного океану, що ховають незліченні  скарби і дива, до непролазних, небезпечних джунглів Амазонки та іншіх таємниць.



пʼятницю, 7 березня 2014 р.



Шановні колеги жіночої статі!
Бувайте здорові, бувайте багаті!
Мужчини несуть вам і квіти, й серця -
Не тільки у свято — щодня, без кінця.
Вам щиро бажаєм здоров’я міцного,
Надії на краще й підтримки від Бога.
Хай успіхи вас у житті не минають
І усмішки в ваших очах розквітають!





четвер, 6 березня 2014 р.



 5 березня в сш №126 проходило свято “Кобзареве слово”. На ньому   були присутні учні з 2 по 9 класи та робітники нашої бібліотеки  Вінокурцева  Г. В. і Чалова О. О. Бібліотекарі провели огляд книжкової виставки-персоналії “Ми тебе не забули,Тарасе"






 Також дітям розповіли про місця в Дніпропетровську,які названі ім’ям  Т. Г. Шевченка. На фото зображені Український музично-драматичний театр          ім. Т.  Г. Шевченко, парк відпочинку ім. Т. Г .Шевченко та памятник молодому Тарасу.



Оксана Олексіївна розповіла дітям про книгу Т. Г. Шевченка “Поеми” 1958 року видання,яка знаходиться у нашій бібліотеці. Школярам було цікаво подивитися ілюстрації.



Перед дітьми виступив шкільний хор, який заспівав українські пісні.

Діти взяли участь у конкурсі найкращих читців віршів Т. Г .Шевченка
Переможці конкурсу:
1.Татарчук Катя 2Б кл.
2.Муха Каміла 2А кл.
3.Козак Діана 5Б кл.








Свято пройшло урочисто й цікаво.

середу, 5 березня 2014 р.



ІСТОРІЯ ОДНІЄЇ КНИГИ



У книжному фонді нашої бібліотеки є дуже цікава книга Тараса Григоровича Шевченко «Поеми» виданням 1958 року. Книгу було надруковано державним видавництвом "Дитяча література" м.Київ.




 В книгу війшли поеми «Катерина», «Гайдамаки», «Сон», «Єретик», «Кавказ» и «І мервим, і живим».




Малюнки до книги виконали відомі українські художники Їжакевич Іван Сидорович і Коновалюк Федір Зотикович. Їжакевич І.С. -  автор ілюстрацій до творів Миколи Гоголя, Тараса Шевченка ("Причинна", "Гайдамаки", "Катерина", циклу ілюстрацій до ювілейного видання "Кобзаря" 1939 р.).
Протягом кількох десятеліть художники плідно співпрацювали по створенню чисельних ілюстрацій до творів видатних українських письменників.



Приходьте до бібліотеки, щоб побачити її , потримати в руках, доторкнутися до історії украінської книги.