Іван Котляревський
(1769-1838)
1769, 9 вересня – у Полтаві народився Іван Котляревський, письменник, поет, драматург, громадський діяч, основоположник сучасної української літератури.
Дев’ять років навчався в духовній семінарії у Полтаві, яку так і не закінчив – духовна кар’єра його не приваблювала. Тоді ж почав писати вірші, публікувався в сатиричному альманаху «Полтавська муха». Працював канцеляристом, вчителював у поміщицьких родинах. Водночас активно цікавився українським фольклором: вивчав життя простого люду, його звичаї та обряди, записував народні пісні.
Ще в 1794-1796 роках підготував перші три частини поеми «Енеїда», написаної на сюжет однойменного твору римського поета Публія Вергілія.
Під час військової служби Іван Котляревський брав участь у задунайських походах російсько-турецької війни 1806-1807 років, відзначався хоробрістю та безстрашністю в боях (при взятті фортець Бендери та Ізмаїл) і при виконанні дипломатичних доручень. Тоді ж познайомився з козаками Задунайської Січі, яких мав залучити на бік Російської імперії. В 1808-му вийшов у відставку в чині капітана.
Організатор та керівник Полтавського театру (1818-1821). Як і всюди, ставили російські й західноєвропейські п’єси та водевілі. Однак Котляревський швидко зрозумів необхідність розвивати українську драматургію. Саме для театру в 1819-му написав драматичні твори «Наталка Полтавка» і «Москаль-чарівник», що й досі не сходять зі сцени. Активно співпрацював з талановитим актором Михайлом Щепкіним, якого допоміг викупити з кріпацтва.
Мешкав у батьківському будинку, збудованому ще в 1705-му.
Помер 10 листопада 1838-го в Полтаві. Перед тим відпустив на
волю 6 своїх кріпаків та роздав все майно родичам і знайомим. В останню путь
його проводжала вся Полтава.
Оскільки Іван Петрович ніколи не був одружений і не мав
прямих нащадків, його спадкоємницею та господаркою садиби стала економка
Мотрона Веклевичева, унтер-офіцерська вдова.
Повний текст «Енеїди» (в шести частинах) побачив світ уже
після смерті автора, в 1842-му.
В рідній Полтаві на честь Івана Котляревського відкрито
пам’ятник (1903), літературно-меморіальний музей (1952) та музей-садибу (1969).
Немає коментарів:
Дописати коментар