Пантелеймон Куліш

(1819-1897)

Народився Пантелеймон Куліш 1819 р. в містечку Вороніж Глухівського повіту на Чернігівщині. Батько його походив з козацької старшини, належав до дворянства, але, втративши права на нього, займався сільським господарством, мав власний хутір.

Грамоти П. Куліш навився удома, від старшої сестри Лесі. Від неї, а також від неписьменної матері перейняв багато пісень, приказок, прислів’їв.

Освіту продовжив у Новгород-Сіверській. Не закінчивши гімназії, зайнявся приватним учителюванням.

Куліш був учасником Кирило-Мефодіївського товариства. У 1845 р. переїхав до Петербурга, де викладав словесність у гімназії, а в університеті –російську мову іноземним студентам, самостійно вивчав іноземні мови. На початку 1847 р. у Варшаві його заарештували за участь у Кирило-Мефодіївському товаристві.

Після заслання Пантелеймон Куліш розгортає активну громадську діяльність, багато пише, розпочинає ряд українських видань, для чого засновує власну друкарню. 1857 р. виходить друком роман "Чорна рада" та "Граматка". П Куліш друкує "Сочинения и письма Н. Гоголя" в шести томах – чи не найповніше на той час видання творів великого письменника. У його друкарні побачили світ і "Народні оповідання" Марка Вовчка.

Слід відзначити й перекладацьку діяльність Куліша. Він переклав твори великих геніїв світової літератури – Г. Гете, Й. Міллера, Г. Гейне, В. Шекспіра, над якими працював особливо багато ("Король Лір", "Ромео і Джульєтта", "Гамлет", "Макбет") інші всесвітньовідомі шедеври. У 1897 р. вийшла Кулішеві збірка перекладів "Позичена кобза". Залишив Куліш і переклади та переспіви з священних писань, здійснив переклад "Нового завіту".

Куліш намагався навчити го­ворити українською мовою наш національний розум, але не сухою мовою логіки, а пристрасною "мовою серця".