Лікар Айболить

А чи знали Ви, що такий лікар насправді існував?

У Вільнюсі в старій частині міста біля одного з будинків можна побачити цікавий пам’ятник. Там стоїть літній чоловік у пальті та капелюсі. Він, спершись на палицю, обіймає дівчинку, яка тримає на руках кота. Це згадка про місцевого лікаря Цемаха Шабада.

Про його доброту складали легенди. Адже цей чоловік ніколи нікому не відмовляв у допомозі. До лікаря приходили і вдень, і вночі, й завжди могли розраховувати на сумлінний прийом. З бідних він взагалі коштів за свої послуги не брав, ще й відкрив для них їдальню, аби мали змогу харчуватися краще, а відтак і менше хворіти. А ще лікар заснував дитячі притулки, займався просвітницькою роботою і писав наукові праці.

Особливо добрим Цемах Шабад був до малечі. Хлопчики та дівчатка залюбки приходили до нього на огляд, бо знали, що лікар для них підготував гостинець. А ще вони зносили йому своїх чотирилапих улюбленців, яким була потрібна медична допомога. Одній кішечці якось довелося витягувати з язика рибальського гачка. Ця історія й лягла в осно­ву пам’ятника.

Але до чого тут Чуковський, поцікавитеся ви. Річ у тім, що Корній Іванович добре знав Цемаха Шабада, щонайменше двічі у нього гостював. Він був вражений безвідмовністю медика й занотував собі у блокнот кілька цікавих штрихів до його портрета. Поет згадував: «Це була найдобріша людина, яку я знав у житті. Прийде, бувало, до нього худенька дівчинка, він каже їй: „Ти хочеш, щоб я виписав тобі рецепт? Ні? Тоді допоможе молоко. Приходь до мене щоранку й отримаєш дві склянки молока“. І вранці під його вікнами шикувалася ціла черга дітлахів. Ще й не самі приходили, а зі своїми тваринками».

Невдовзі й з’явився літературний персонаж Чуковського Айболить, який лікував «і корову, і вовчицю, і жучка, і черв’ячка» шоколадом та гоголем-моголем.

Дитячий письменник Корній Іванович Чуковський писав, що познайомився з Шабадом у 1912 році. Згодом, буваючи у Вільнюсі, завжди зупинявся в будинку лікаря. Згадував про нього як про найдобрішу людину, яку коли–небудь знав. А у 1924–му народився літературний персонаж Доктор Айболить.

Усе життя Цемах Шабад прожив у Вільнюсі. А помер у 1935 році через за­раження крові. Річ у тім, що під час однієї з операцій хірург порізався й заніс інфекцію. Врятувати його не змогли. Через кілька днів усе місто у скорботі вийшло на вулиці, аби провести свого лікаря до місця останнього спочинку, — понад 40 тисяч людей! Закриті були усі магазини та державні установи.

Наступного року на території лікарні, де Цемах Шабад працював, встановили його бюст, а у 2007 році біля будинку, в якому лікар жив, — пам’ятник зі згаданими дівчинкою та кішечкою. Скульптор Ромас Квінтас вирішив «поселити» серед людей, у вирі життя. Він спеціально встановив бронзову пару просто на тротуарі — ​без підвищень і постаментів, підкреслюючи, що Доктор Айболить і сьогодні для всіх простий і доступний. Від скульптури віє теплом і добротою. І це нагадування, що професія лікаря вимагає милосердя і любові.

А чи знали Ви, що «Лікар Айболить» було написано 95 років тому? Майже століття назад. А хто з Вас знав напам`ять цю казку в дитинстві? А зараз пам`ятаєте усі рядки? Якщо ні пропонуємо ще раз її прочитати - Лікар Айболить