"Заповіт" Тараса Григоровича Шевченко 

У ніч з 24 на 25 грудня 1845 року за старим стилем у невеличкій бідно обставленій кімнаті будиночка лікаря Козачковського, друга Шевченка, важко хворий Тарас Григорович написав вірш, який починався рядком "Як умру, то поховайте". Цей твір згодом був названий "Заповітом" і став надзвичайно поширеним у народі. Тарасову поетичну перлину поклали на музику талановиті композитори М.Лисенко, М.Вербицький та багато інших.

Існує близько 60-ти різноманітних музичних творів на слова "Заповіту".

Але серед них найбільш популярна мелодія Гордія Гладкого, створена у 70-ті роки 20 століття. Цей твір знає сьогодні, без перебільшення, кожен українець, а також шанувальники творчості великого Тараса в усьому світі.

Заповіт

Як умру, то поховайте

Мене на могилі,

Серед степу широкого,

На Вкраїні милій,

Щоб лани широкополі,

І Дніпро, і кручі 

Було видно, було чути,

Як реве ревучий.

Поховайте та вставайте,

Кайдани порвіте

І вражою злою кров`ю

Волю окропіте.

І мене в сім`ї великій,

В сім`ї вольній, новій,

Не забудьте пом`янути

Незлим тихим словом.