Хрещені батьки

У багатьох з вас є хрещені батько і мама. Але чи знаєти ви, кого і як запрошували колись на цю вельми почесну роль? Якщо ні, то давайте пригадаємо наш давній і добрий звичай.

Коли у родині народжувалось немовля, батьки порадившись між собою, йшли до сусідів чи односельців і пропонували їх взяти участь у хрещенні дитини. За звичаєм, від такої пропозиції негоже було відмовлятись. Тому часто одна і та ж людина брала участь у хрещенні кількох немовлят.

Здебільшого хрещеними обирали людей авторитетних і шанованих. Заборонялось лише кумуватися найближчим родичам. Перед тим, як здійснити обряд хрещення в церкві, накликані батьки сповивали немовля (хрещена мати приносила крижму) і разом ішли до священника. Він здійснював обряд хрещення і давав ім`я новонародженому. Для цього в церковному календарі на кожен день є іменні наклички як чоловічої, так і жіночої статі.

Увечорі батьки запрошували на колективні погостини, які називали хрестинами. Для цієї оказії у глиняному горщикові варили крути пшоняну кашу. Крім хрещених батьків, у хрестинах брали участь найближчі сусіди та родичі, а також бабуся, яка приймала пологи (адже колись у селах не було ні лікарень, ні акушерів цю операцію здійснювали досвітчені жінки, яких у народі називали повитухами чи пупорізками).

За гостинним столом учасники обряду бажали дитині здоров`я, щастя, ума-розуму, а батькам - сімейної радості. Наостанок годилося викупити кашу. Присутні скидали гроші, але найбільше мав дати хрещений батько. Йому й належало розбити горщик за третім постуком.

Кожному гостеві пропонували на черенкові посмакувати пшонянки. А батьки і хрещені мусили звертатися відтепер один до одного лише на "ви", називаючи кумом або кумою. За звичаєм, кумівство прирівнювалось до близькокровної рідні. Куми, як правило, не мали права шлюбуватися, лаятись і переходити на "ти".

Традиційно взаємини між хрещениками та хрещеними були тісними. За випадку, коли помирав рідний батько або мати, то обов`язки по вихованню перебирали на себе куми. Хрещений мав зробити і перші пострижки (дівчинці робили лише раз, а хлопчикові - щороку), навчити кілька літер перед школою тощо.

У свою чергу хрещеники напередодні Різдва обов`язково приносили накликаним батькам пироги (так звану вечерю), першими засівали чи щедрували напередодні Нового року. У Великодневі свята хрещені дарували своїм дітям крашанки, писанки чи інші речі.

Але нерідко бувало, що дитина часто і довго хворіла. Тоді дозволялось брати одкупних кумів. Для цього запрошували так звану "куповану матір" - жінку, якій символічно продавали за 2-3 копійки дитину. Вважалось, що після цього немовля одужає. Натомість справжні (прохані) куми втрачали всі попередні права.

Ось такі цікаві звичаї, пов`язані з хрещеними, були колись у нашого народу. Вони засвітчують про ту високу роль, яку відігравали в житті дітей другі після рідних, тобто хрещені, батьки.

Тож, якщо в вас є хрещені, не забувайте виконати перед ними свій традиційний обов`язок - напередодні Різдва чи Нового року. Цього вимагає наш давній звичай.

Синички

  До нашого вікна вже не перший раз злітаються синички. Уподобали вони нашу годівничку. Навіть чекають, коли хтось з нас відчинить вікно у бібліотеці і насипле їм насіннячка. 

  Ось і сьогодні знов прилетіли. Сподіваємось, що наїлися 😉

   

Ось вам кілька фактів про синиць:

• У синиць феноменальна пам’ять. Вони пам’ятають місця, де вони знаходили їжу.

• Пара синиць готова пожертвувати навіть їжею, щоб не розлучатися навіть на короткочасний термін. Ось така «лебедина» вірність у цих пташок.

• Тривалість життя синиць в природі 1-3 роки, а в неволі можуть прожити до 15 років.

• Синиць не дарма називають санітарами лісу, так одна пара синиць в період гніздування оберігає від шкідників як мінімум 40 дерев.

 

Ну і на останок, коротке повчальне оповідання В.Сухомлинського - "Чого синичка плаче":

  У хаті край села жили чоловік і жінка. Було в них двоє дітей – Мишко й Оля.

  Біля хати ріс високий гіллястий осокір. - Зробимо на осокорі гойдалку, - сказав раз Мишко.

  - Ой, добре буде гойдатися! – зраділа Оля. Поліз Мишко на осокір, прив’язав до гілки мотузку.

  Стали на гойдалку Мишко й Оля, та й ну собі гойдатися. Гойдаються діти, й осокір гойдається.

  Гойдаються діти, а навколо них синичка літає та й співає, співає. Мишко й каже: - І синичці весело, що ми гойдаємось. Як вона радісно співає.

  Глянула Оля на стовбур осокора й побачила дупло, а в дуплі – гніздечко синиччине, а в гніздечку – пташенята маленькі. - Синичка не радіє, а плаче, - сказала Оля.

  - Чого ж їй плакати? – здивувався Мишко. - Подумай, чого, - відповіла Оля. Мишко зліз із гойдалки, став на землю, дивиться на синиччине гніздо й думає: «Чого синичка плаче?»

 

А до вас прилітають синички?

Поробки до Дня Усіх Закоханих

 Незабаром найромантичніше свято, яке чекають не тільки дорослі, а й діти. Їм приємно вітати з кожним святом найближчих людей - маму, тата, бабусю або дідуся, сестричку або братика, та навіть улюбленого вихователя або вчительку.

 Тож, поки є час, пропонуємо Вам кілька ідей для валентинки, які ви можете запропонувати зробити дитині самотужки, або допомогти їй у створенні власного подарунку.

 

Чому деякі тварини впадають у зимову сплячку?

#цікавинки

Багато ссавців, таких як хом'як, бабак або їжак, впадають у зимові місяці в глибоку сплячку. За літо вони роз'їдаються до того, що в них з'являється жировий прошарок, якого має вистачити на всю зиму.

Зимова сплячка - свого роду стратегія виживання, оскільки взимку ці тварини були б не в змозі забезпечити себе достатньою кількістю прожитку. А уві сні функції обмежуються до мінімуму: температура тіла знижується, биття серця і дихання сповільнюється.

Але існують такі тварини (наприклад, бобер, борсук, ведмідь), які в стан повної сплячки не впадають. І як тільки температура навколишнього середовища трішки підіймається, вони знову прокидаються і починають полювати на здобич. Коли ж знову холоднішає, вони засинають.

Жаби, змії, а також багато комах впадають у стан зимового заціпеніння, у якому вони лежать, наче мертві, та терпляче чекають на прихід весни.

Валер’ян Петрович Підмогильний

(1901-1937)

#Письменники-ювіляри

 Народився 2 лютого 1901 року в селі Чаплі Новомосковського повіту Катеринославської губернії (тепер у складі Дніпропетровська) в селянській сім'ї. Навчався в початковій школі та Катеринославському реальному училищі. У 1918 році вступив на математичний факультет Катеринославського університету, який через матеріальні проблеми залишив уже наступного року, після чого працював учителем у Павлограді та Катеринославі.

 До літературної творчості Підмогильний звернувся ще під час навчання в реальному училищі. Тоді була написана низка оповідань. Уже в 1920 році побачила світ перша книжка письменника, яка мала назву «Твори. Том І».

 У 1921 році Підмогильний переїхав до Києва. Із 1923 року працював у видавництві «Книгоспілка», пізніше в журналі «Життя й революція». У Києві письменник виступив одним із засновників літературної групи «Ланка» (з 1926 року – МаРС). 

 Київський період у творчому житті Підмогильного був дуже плідним. У 1921 році вийшли такі твори письменника, як «Остап Шаптала» та «В епідемічному бараці». А вже в 1924 році Підмогильний видав книжку оповідань «Військовий літун». У 1925 році вийшла його повість «Третя революція». Найбільше читацьке визнання приніс письменнику роман «Місто» (1928).

 Із 1929 року Підмогильний жив у Харкові, працював у кооперативному видавництві «Рух». У 1930 році в журналі «Життя й революція» побачив світ його новий роман «Невеличка драма». У харківський період свого життя Підмогильний також активно займався літературними перекладами, зокрема перекладав твори французьких письменників XIX століття.

 У грудні 1934 року за необгрунтованим обвинуваченням він був заарештований і засуджений на десятирічне ув’язнення, яке відбував у концтаборі на (Половецьких островах у Росії. У листопаді 1937 року Підмогильний був розстріляний.

 Найвідомішим твором В.Підмогильного вважається роман "Місто", який зараз вивчається у школі. Пропонуємо і Вам прочитати  Місто

 Прикмети на лютий 

Лютий, хоча і є найкоротшим місяцем в році, багато знає прикмет про погоду:

• холодний і морозний лютий - провісник жаркого літа;

• лютий без снігу загрожує мінімальним урожаєм зернових культур;

• лютневий грім попереджає про подальші сильні вітри;

• якщо морози в лютому ніяк не покидають землю, то в перших числах березня буде сонце і плюсова температура;

• останній зимовий місяць - період сильних поривів вітру;

• початок місяця зазвичай холодний і сніговий, а останні дні лютого часто радують відлигою;

• якщо лютий багатий снігом, то весна буде багата водою;

• якщо в лютому багато інею на деревах, то це до морозу і хурделиці;

• а якщо сороки вже сідають на нижні гілки дерев, то скоро буде відлига.

Тож, готуємось грітися 😉