25 жовтня1943 року  визволення  м.Дніпропетровська.

8 вересня 1943 р. радянські війська вступили на територію Дніпропетровщини, почалося визволення області, але тільки 24 вересня штурмували оборону супротивника на підступах до міста в районі Підгороднього. На цей час уся лівобережна частина області була визволена радянськими військами крім Амур-Нижньодніпровська, який фашисти намагалися утримати як лівобережний плацдарм і тому чинили тут шалений опір.

Протягом двох діб вели позиційний бій, а 24 вересня, перейшовши в наступ, 20-а гвардійська та 152-а стрілецькі дивізії просунулися лише на 200—300 метрів. І все ж після цілої низки атак дивізії прорвали першу смугу оборони і 26 вересня оволоділи селищем Підгороднє.

Праворуч від 20-ї гвардійської та 152-ї дивізій наступали підрозділи 228-ї, 24-ї та 6-ї стрілецьких дивізій, яки визволили селища Клочко, Березанівку, Фрунзенське, Ло-мівку, Сугаківку. Після визволення Лівобережжя постало питання про підготовку до форсування Дніпра в межах міста та визволення його правобережної частини.

Поки 152-га ст. дивізія відпочивала та готувалася до форсування, 195-та ст. дивізія зайняла смугу оборони на лівому березі Дніпра від села Діброва Синельниківського району до с. Ломівка і отримала наказ провести розвідку правого берегу окремими розвідгрупами. Спостереження за правим берегом показали, що фашисти готувалися до оборони. Цілодобово військові частини ворога охороняли не тільки берег ріки, але й найближчі до нього острови.

Право форсувати Дніпро в районі Дівки, Сухачівки було надане 152-ій стрілецькій дивізії, командиром якої після загибелі В.П.Каруни став полковник П.І.Куліжський.

Увечері 25 жовтня 1943 р. Москва салютувала двадцятьма артилерійськими залпами з 220 гармат на честь визволення міст Дніпропетровська та Дніпродзержинська, а на другий день газета «Зоря» в № 6 вже надрукувала Наказ Верховного Головнокомандуючого з подякою усім військовим частинам, які брали участь у визволенні міста, а десятьом із них надавалося почесна звання «Дніпропетровських».

З перших годин визволення міста влада була в руках військового коменданта, яким призначили полковника Гната Григоровича Несторенко, заступника командира 152 стрілецької дивізії. Одним з головних завдань коменданта стала організація розмінування уцілілих будівель та наведення ладу в місті. Переправа через Дніпро тепер діяла цілодобово. До міста прибували військові частини, штаби, склади, медсанбати, госпіталі. Всіх треба було розмістити, а ще й підготувати приміщення для переїзду органів місцевої влади, яка, до речі, була створена ще до визволення міста. Починалася відбудова мирного життя.

В нашій бібліотеці ви зможете ознайомитись з такими книгами про визволення Дніпропетровська:

 С.Б.Басс, А.К.Немыкин, К.А.Маклакова, Ю.Д.Полисский.

Они освобождали Днепропетровск:- Д: Изд-во «Свидлер А.Л.»,2011.-416с.

 Немыкин А.К., Коцур В.М.
Боевая слава Днепропетровщины:Очерки о Героях Советского Союза.-Днепропетровск: Січ,2000.-335с.

Худяков А.О.

За рідні береги.- За родные берега.Вірші укр. та рос. мовою. Дніпропетровськ: ВАТ «Дніпрокнига»,2005-36с.,іл.