Іван Антонович Кочерга 

(1881-1952)

Іван Антонович Кочерга (народився 24 вересня (6 жовтня) 1881 року в місті Носівка Ніжинського району Чернігівської області. Видатний український драматург, заслужений діяч мистецтв України, нагороджений орденом святого Станіслава 3-го ступеня і двома орденами трудового Червоного Прапора.

Українець, що перевершив О. Грибоєдова і Б. Шоу...

У плеяді видатних українських письменників і діячів культури окремо стоїть ім'я Івана Кочерги - найяскравішої непересічної творчої особистості, чий талант збагатив золотий фонд української літератури і драматургії такими шедеврами, як «Алмазне жорно», «Марко в пеклі», «Свіччине весілля», «Майстри часу», «Ярослав Мудрий» і ін.

Класик української драматургії відстоював українську мову як мову вільного і незалежного народу всупереч настановам Кремля, він не боявся ні в творчості, ні в житті висловлюватися сміливо з найпринциповіших національних питань, при цьому в побуті залишаючись людиною скромною і навіть сором'язливою.

Втім, він ніколи не боявся, як і ніколи не хворів на «зіркову хворобу»: був вельми скромною, навіть сором'язливою людиною і дуже вимогливим до власної творчості...

А творчість його називали і називають не інакше, як надбанням української літератури. У п'єсах драматурга, прочитаних або побачених в театральних постановках, постає «новий» українець - національно свідомий, який любить свій народ і його історію, не претендує на чуже, але й не віддає своє, готовий з високо піднятою головою до останньої краплі крові боротися за свою землю, за свою батьківщину, за все те, що і є сенсом його життя.

П'єси Кочерги мали приголомшливий успіх і досі є одними з «основних» в репертуарах провідних українських театрів: на них і сьогодні приходять сотні тисяч глядачів.

Особливістю творів Кочерги було те, що в них, мабуть, як в жодних інших драматичних творах української літератури, особлива увага приділялася символам, які присутні практично в кожній п'єсі письменника. А найвищої майстерності в передачі драматичних і трагічних колізій за допомогою символіки, її багатопланових і часом навіть провокаційних можливостей, драматург досяг у п'єсах, які прогриміли на весь Союз і за його межами: «Алмазне жорно», «Майстри часу», «Свіччине весілля» та «Ярослав Мудрий».

У цих творах в повній мірі розкрився талан Кочерги як неперевершеного майстра гострого, захоплюючого сюжету, який переплітається з актуальними філософськими питаннями, що з давніх давен хвилювали людство.

Цікаве про Івана Кочергу.

• Він був людиною замкнутою, уникав велелюдних зібрань, не любив давати інтерв'ю, внаслідок чого у багатьох сучасників складалося враження про нього, як про відлюдника.
• На його робочому столі поруч стояли череп, старовинні середньовічні манускрипти, пісочний годинник і червона троянда.
• Першу п'єсу українською мовою («Фея гіркого мигдалю») Іван Кочерга написав у 44 роки

На фасаді будинку в Києві, де жив і працював письменник, встановлено меморіальну дошку.

Свічене весілля читати онлайн

Лайфхаки для школярів

Навчальний рік ще тільки почався, а сил вже майже немає цілий день просиджував за однією партою, а потім ще й весь вечір уроки зубрити? Ми підготували кілька лайфхаків, які полегшать важке життя школяра. Ось побачите - гризти граніт науки стане помітно легше!

1. Таблиці. Як би дивно це не звучало, вам потрібно робити, як можна більше яскравих малюнків і таблиць. Так набагато легше знайти потрібну інформацію. Тим більше, таблицями і малюнками можна замінити величезну купу тексту.

2. Порядок в рюкзаку. Великий вплив робить на нас те, в якій обстановці ми займаємося і працюємо. Правда, це ставитися не тільки до письмового столу в кімнаті, але і до ваших сумкок та рюкзаків. Порядок в рюкзаку - порядок в голові. На вихідних не лінуйтеся і витратьте ваш час на прибирання у вашому портфелі. Тоді вам буде простіше знайти подрібну річ, а також легше нести рюкзак без усілякого сміття.

3. Стікери. Якщо вам необхідно вивчити якісь слова з іноземної мови, тоді просто напишіть їх на папірці і розклейте по всьому будинку. Причепіть їх на телевізор, холодильник, фікус і інші предмети вашого будинку. Тоді, проходячи по дому, ви будете помічати і не вільно запам'ятовувати даний текст.

4. Розклад найзручніше зберігати в телефоні як фотографію. Так, це не фотографія улюбленої зірки або просто коханої (-ого). Проте вже через пару днів ви будете без помилок і будь-яких проблем знаходити потрібну аудиторію і завжди пам'ятати, які пари або уроки, наприклад, у четвер . Візуальна пам'ять - це сила.

5. Як не втрачати зошити в портфелі? Іноді швидко відшукати потрібну зошит в сумці серед купи підручників і інших речей буває важкувато. Щоб більше не витрачати половину уроку на пошуки, просто підпишіть корінці зошитів!

Ще один лайфхак. Як зробити закладку для книги  зі скріпки

Вдалого учбового року!

Свято День вчителя в Україні 

День працівників освіти, відзначається у першу неділю жовтня.

Святкування і привітання вчителів на День вчителя проводяться напередодні у всіх освітніх установах країни.

Сьогодні в незалежній Україні майже 860 тисяч педагогів, вихователів, майстрів виробничого навчання, науково-педагогічних працівників і управлінців. Вони навчають і виховують понад мільйон дошкільнят, навчають більше п’яти мільйонів школярів, викладають майбутню спеціальність майже трьом мільйонам студентів країни.

«День вчителя - свято, яке залишається з нами назавжди»

Зі святом Вас, шановні працівники освіти!

 

 Вікторина для дітей

Декілька цікавих питань про все на світі:

1. Що робили древні люди, щоб викликати дощ?

а) Три дні нічого не їли

б) Вбивали мамонта

в) Танцювали навколо багаття з бубном в руках

г) Ходили з парасолькою і казали : «здається, дощ починається…»

2. Хвіст якої тварини схоже на весло?

а) Бобра

б) Білки

в) Ліси

г) Ведмідя

3. Як вітають один одного ескімоси?

а) Тиснуть руки

б) Цілуються

в) Труться носами

г) Обіймаються

4. Щоб у загробному житті фараон ні в чому не мав потреби до саркофагу разом з мумією клали:

а) Коштовності

б) Продукти

в) Папірус

г) Плюшевого ведмедика

5. Яка комаха ковзає по воді і не тоне?

а) Сонечко

б) Муха

в) Водомірка

г) Стрекоза

Чекаємо на Ваші відповіді

 

 

 

 

 

 

 

Міжнародний день музики

У 1975 році, 1 жовтня ЮНЕСКО заснував Міжнародний день музики — свято, що об’єднує серця всіх, хто пише, грає, співає або просто не уявляє ні дня свого життя без музики.

Без музики нам залишатися надовго не можна! Музика — це міжнародна мова, що зрозуміла всім. Вона може підбадьорити, підняти настрій, налаштувати на робочий лад, допомогти розслабитися, подумати, вона може все :) А люди, які з набору нот створюють справжні музичні шедеври, — і зовсім всемогутні. Складно уявити, як з окремих звуків з’являються мелодії, здатні розтопити навіть найчерствішу душу.

Міжнародний день музики — це професійне свято для всіх, чиє життя пов’язане з нотами, піснями, музичними інструментами, хто не з чуток знає, що таке мінор і мажор, сольфеджіо, попурі та реперкуса.

Так грайте ж, музиканти! Хай ваша музика не замовкає!

                      

 Всеукраїнський день бібліотек

30 вересня — найчитальніший день року, адже у 1998 році Президент України підписав Указ, яким затвердив Всеукраїнський день бібліотек.

У цей день вітання з професійним святом приймають бібліотекарі — провідники у світ знань, казок, подорожей, фантастики, наукових відкриттів. Їм відомі секрети класифікації книг, складання бібліографічних довідників та каталогів.

Безсумнівно, зараз можна завантажити й купити практично будь-яку книгу, але! По-перше, усіх книг не купиш, а в бібліотеці їх можна взяти абсолютно безкоштовно. А по-друге, в бібліотеці є особлива, чарівна «книжкова» атмосфера, яка об’єднує однодумців. Пам’ятаєте ж, що «тиша повинна бути в бібліотеці» :)

До речі, Всеукраїнський день бібліотек — відмінний привід здути пил зі свого читального квитка й дізнатися, що з новинок з’явилося в фондах. Або сходити в бібліотеку з дитиною та взяти улюблену книгу з вашого дитинства. Ну або просто провести цей вечір за читанням. Адже читати не шкідливо, шкідливо не читати.

Цікаві факти з життя 

Івана Карпенка-Карого

29 вересня 2020 р. виповнюється 175 років від дня народження видатного драматурга, режисера, актора, одного з основоположників українського професійного театру Івана Карповича Карпенка-Карого. Саме він став творцем новітньої суспільної драми в нашій літературі на межі століть. Його драматургічна спадщина складається з 18 закінчених п’єс і трьох невеликих уривків, що залишилися в чернетках. Найвищого рівня він досяг у жанрі комедії. Саме сатирична комедія стала творчою стихією митця.

Наведемо декілька цікавих фактів з життя відомого драматурга:

Його справжнє ім'я  -  Іван Карпович Тобілевич, псевдонім «Карпенко-Карий»  поєднує в собі ім'я батька та улюбленого літературного персонажа Гната Карого - героя п'єси Т. Шевченка «Назар Стодоля».

У 14 років Івана Тобілевича батьки забрали з гімназії і віддали працювати до канцелярії в Єлисаветграді. Атмосфера чиновництва (карти, горілка, хабарі) так гнітюче подіяла на хлопця, що той незабаром втік додому, пройшовши пішки 50 верст.

Служачи секретарем поліції в Єлисаветграді,  Карпенко-Карий був єдиним, хто рівно і приязно ставився до всіх людей, незалежно від стану і не брав хабарів. Перед його очима проходив ряд арештантів, серед яких було чимало людей, чиї долі занапастило важке життя. Пізніше вони стали героями його п'єс.

Влада вважала Тобілевича особою неблагонадійною. 4 жовтня 1883 р. за наказом міністра внутрішніх справ його було звільнено з посади секретаря єлисаветградської міської поліції. Пізніше Іван Франко влучно скаже з цього приводу, що царський уряд втратив тоді поліційного пристава  Тобілевича, а Україна придбала драматурга  Карпенка-Карого.

Як письменник,  Карпенко-Карий дебютував у 1883р., коли в першому номері журналу «Рада» була надрукована його повість «Новобранець». Проте надалі митець спеціалізувався в драматургії.

Ні родинне життя, ні громадські справи, ні обов’язки служби ніколи не одривали серця й уваги Карпенка-Карого від театру. Український театр був його другою рідною хатою, бажаним місцем відпочинку та радості. «Сцена – мій кумир, театр – священний храм для мене», - так говорив драматург.

Все життя драматург товаришував з Марком Кропивницьким. Вони разом були на чиновницькій службі, пізніше разом організували драматичний гурток і створили театр корифеїв. Кропивницький  учив Тобілевича грати на скрипці. Коли у 1883р. до Єлисаветграда прибула трупа М. Старицького, вони почали активно співпрацювати на сцені: Карпенко-Карий грав у п'єсах Кропивницького, а той - у п'єсах Тобілевича.

Іван Карпович, як і вся сім'я Тобілевичів, дуже любив Шевченка. Коли з ініціативи Марка Кропивницького було організовано аматорський гурток, однією з перших вистав була п'єса Шевченка «Назар Стодоля», де Іван Тобілевич грав Назара, його дружина  Софія Тобілевич - Галю. На честь  великого поета своїм дітям він дав імена героїв п'єси - Назар і Галя, а другу дочку назвав Ориною - іменем героїні з поеми «Невольник».

Карпенко-Карий сідав писати п'єсу, тільки повністю «виносивши» її в голові. Але коли вже сідав (здебільшого вночі), то писав «запоєм», не помічаючи нічого навколо.

Смертельна хвороба передчасно звела Івана Тобілевича в могилу. Помер він 15 вересня 1907 р. в Берліні, згодом тіло великого драматурга  було перевезено до України та поховано на кладовищі поблизу рідного хутора на Кіровоградщині.

Драматург залишив нам твори, що продовжують жити і після смерті автора. З них наступні покоління складають уявлення про письменника, його думки,  силу таланту, визначають його місце в розвитку культури нашого народу. Творчість Івана Карповича Карпенка-Карого підсумувала  майже 100-річний розвиток української драматургії, піднявши її на новий рівень.